Виставка Вудона Баклицького в галереї «Ірена» — це роботи із зібрання поета Марини Долі. Названа виставка загадково і дещо пафосно — «Борги наші...».
Вудон Баклицький (1942— 1992) — київський художник, «який прожив все своє життя в його контурах, виходив його від однієї окраїни до іншої, ще за життя став однією з його легенд», — так написала про автора виставки колекціонер Марина Доля. Баклицький називав нашу столицю «містом вічних етюдів». І все-таки Київ у цьому випадку — поняття досить умовне, певною мірою навіть відносне. Вся творчість Вудона Баклицького — навіть не про Художника в Місті, а про Художника у Світі.
Цей світ — затишний і камерний, майже рукотворний, радісно-різнокольоровий, але одночасно — сповнений таємниці. Радість і таємниця — ось, мабуть, дві головних якості всіх картин Вудона Баклицького, який вважав своїм вчителем Вермера Дельфтського і присвячував свої роботи Ван Гогу і Параджанову («Присвячення Ван Гогу», «Присвячення Параджанову»). Іноді художник абсолютно казковий («Чудо Георгія про Змія»), але найчастіше його герої — величезні метелики, що з’являються посеред зими («Метелик»), всезнаючі дерева («Сосни») і дивовижні будинки, що живуть своїм неквапливим, немислимо заворожливим життям («Будинок», «Синій будинок», «Місячна ніч»). І тільки одного разу (принаймні, на нинішній виставці) Вудон Баклицький відносно конкретно означив місце дії — «Київські вікна».
