25 червня Театр на Подолі закінчує свій тридцятий сезон. Рік був непростим для творчого колективу. Довгоочікуваний театральний дім і досі не здано в експлуатацію, та працювати «на колесах» артистам не звикати. Цьогоріч вони грали на малесенькому рідному майданчику «Театральної вітальні» та орендували приміщення Малої сцени у палаці «Україна», і майже щовечора їхні вистави проходили з аншлагами! За сезон відбулося три прем’єри: комедія «Сильніше пристрасті, більше, ніж любов» за А. Чеховим, трагедія «Мати» за К. Чапеком і комедія абсурду «Останнє приземлення, або Один день із життя внутрішнього органу» за А. Курковим. Про те, що нового з’явиться в репертуарі театру і коли відбудеться новосілля, «Дню» розказав художній керівник Театру на Подолі Віталій МАЛАХОВ:
— Цей сезон у нас пройшов під гаслами «Чекання, будівництва і підготовки колективу до роботи на новій сцені». Зараз шукаємо п’єси до постановок, ведемо переговори з різними режисерами. Вже домовилися з Валентином Козьменком-Делінде, який живе у Словакії, аби здійснив на нашій сцені виставу «Віра, Надія, Любов» за текстами Олександра Купріна. Це буде продовження нашого творчого проекту ставити авторів, які писали і пишуть про Київ, зокрема про Поділ та Андріївський узвіз. Це, так би мовити, постановки, де однією з головних є географічна ознака твору, що пов’язана з Україною. Є у нас плани, щоби Стас Жирков (керманич театру «Золоті ворота») зробив інсценізацію «Дівчини з ведмедиком» за модерністським романом українського письменника Віктора Петрова-Домонтовича (1894—1969), який був написаний у 1928 році. Нині у Львові перевидають цей твір, а сценічну адаптацію, мабуть, здійснить Павло Ар’є.
Я хочу відновити постановку «Вертеп» за адаптованими текстами XVII століття та поставити «Хіба ревуть воли, як яcла повні?» за Панасом Мирним. Обидві вистави музичні, уже домовились з композиторами, щоб написали оригінальну музику до них.
Є у нас бажання відновити легендарні постановки, зокрема чеховського «Дядю Ваню» (ця вистава 2002 року отримала чотири премії «Київської пекторалі». — Т. П.). Ми зробили кілька репетицій, і, незважаючи на те, що актори за десять років змінилися, вистава й досі жива. Костюми і декорації збереглися, а головне, актори грають із драйвом. А от шекспірівський «Сон літньої ночі» зроблю оновлену версію і залучу до постановки молодь.
Нещодавно у Київ приїжджав Андрій Жолдак. Йому дуже сподобався наш новий театр, і ми вирішили, що він попрацює з нашим колективом. Є кілька ідей, але відразу домовилися, що епатувати публіку, коли ріжуть свиней на сцені, й лякати дітей Андрій не буде. До речі, у Михайлівському театрі Жолдак поставив «Євгенія Онєгіна». Це був його оперний дебют, і дуже успішний, який викликав резонанс у публіки і критиків.
Нові постановки потребують коштів, і їх потрібно шукати. Нині ми укладаємо угоду з відомим продюсером Олегом Коханом (президент кінокомпанії SOTA Cinema Group. — Т.П.), який зацікавився театром, і можливо, на певних умовах ми з ним будемо співпрацювати і зробимо неординарні постановки, залучуючи відомих режисерів, сценографів, театральних зірок.
Вистави у нас йдуть українською і російською мовами. Я вважаю, що знищувати всі російські постановки не потрібно, але поступово перейдемо на український репертуар. Так, нині працюємо над п’єсою «Продавець дощу» американського драматурга Річарда Неша, і для цієї постановки замовили оригінальний український переклад, а що стосується творів російських авторів, то я вважаю, що їх треба грати російською. Нічого страшного тут немає. А те, що зараз репертуар стає більш україномовним, то це виклики нашого часу, і жодних вказівок «згори» нам щодо цього питання не спускають...
Нині є дві головні проблеми, які стосуються нової будівлі нашого театру. Нагадаю, у соцмережах підняла хвилю «Громада Андріївського узвозу», представникам якої не подобається будинок театру, споруджений за проектом Олега Дроздова. Мер Києва запропонував створити робочу групу й обговорити всі болючі питання. До цієї комісії увійшли 19 осіб. Це представники різних організацій, зокрема спілок архітекторів і театральних діячів, «Громади Андріївського узвозу», мецената, депутати Київради та інші. Ця робоча комісія збирається щоп’ятниці й на тих засіданнях вирішуються всі спірні питання. До речі, на сьогодні вже знято питання про естетику будівлі. Зараз чекаємо на експертизу, чи не було при будівництві інженерних помилок. Є вже експертні оцінки пожежників. Поступово на всі гарячі питання спеціалісти дадуть відповіді.
Проблема є ще в тому, що весь Андріївський узвіз із 2013 року не введений в експлантацію! Тобто робочої документації на електропостачання, каналізацію немає! Тому підключити нині будинок на узвозі досить складно. До речі, меценат виділяв 3 млн грн на перебудову технічної підстанції й забезпечення електроенергію усього Андріївського узвозу. Але оскільки «Київенерго» — приватна компанія, то вони відмовилися від того проекту. Тепер для нас зробили новий проект, і ця підстанція буде вмонтована в нашу будівлю. Для нас це добре, бо матимемо власну енергетичну підстанцію, а сусіди з будинків Андріївського узвозу вже пишуть нам листи з проханням підключитися до нашої підстанції. Але це займе певний час. Думаю, що електричну підстанцію здадуть у кінці серпня. А в кінці вересня ми відкриємо новий — 31-й сезон, і нарешті відбудеться новосілля театру.
