У Театрі російської драми ім. М. Горького його поставив за мотивами повісті Шолом-Алейхема «Листи Тев’є-молочника» художній керівник колективу Жан Мельников (він виступив не лише як режисер, але й як сценограф, і виконавець головної ролі). Ця вистава потребувала багато сил, часу і праці. Для свого акторського персонажа режисер і в житті змінився зовнішньо. Напевно недаремно всі відомі актори, які зіграли роль Тев’є зізнавалися, що ця робота змінює світогляд...
У перекладі «Шолом-Алейхем» означає «Мир вам». Смисл цих слів втілився не лише в псевдонімі майбутнього класика світової літератури Шолома Рабиновича. Пошук миру на землі й в душі — основа творчості єврейського письменника. Життя його не балувало, довелося освоювати багато які професії — від учителя до фінансиста. Але, звичайно, мрією Шолом-Алейхема було побачити на сцені свого Тев’є-молочника. На жаль, спливло чимало часу доки до світу дійшли його «Листи». Нині театри багатьох країн звертаються до спадщини Шолом-Алейхема. Хоча, якщо говорити про історію появи в театрах Тев’є, треба згадати про мюзикл 60-х років «Скрипаль на даху». Його прем’єра відбулася в Дейтроні, але не мала великого успіху. Світове визнання постановки почалося з Бродвею, коли її продюсером став Герольд Прінс, а режисером Джером Роббінс. А після того, як екранізований Джуїсоном «Скрипаль на даху» отримав три «Оскари» на мюзикл чекав приголомшливий успіх.
У колишньому СРСР за мотивами «Листів Тев’є-молочника» драматург Григорій Горін написав п’єсу «Поминальна молитва». Її постановив у Лекомі Марк Захаров, а роль Тев’є зіграв Євген Леонов. В Україні легендарною стала київська вистава Театру ім. І. Франка. Її поставив чудовий режисер Сергій Данченко «Тев’є-Тевель», а в головній ролі вже багато років виступає Богдан Ступка (саме цього актора онука Шолом-Алейхема, письменниця Белл Кауфман назвала «найкращим Тев’є», коли франківці гастролювали в США). Серед маси різноманітних інсценівок за мотивами творів класика, рівну київській версії сьогодні знайти нелегко, але може це буде можливим у Дніпропетровську?
Спадщина письменника Шолом-Алейхема для кожного театру є по-своєму складною. Для її успішної постановки існує два варіанти — взяти за основу відому п’єсу Горіна «Поминальна молитва», чи створити за мотивами повісті нову сценічну редакцію, як вчинив Жан Мельников. Його багаторічний сценографічний задум глядачі побачили на сцені Театру російської драми ім. М. Горького. Вистава «Мир дому твоєму» дарує оптимістичний настрій. Тев’є-молочник — людина, гнана звідусіль. Але він філософськи ставиться до кожної ситуації. Тев’є прагне жити за «Письмом», яке вчить із розумінням ставитися до людини, незважаючи на відмінності в національності та вірі. Тев’є порушує свої принципи, прийнявши одруження дочки Хави з Федьком. Він викорінює в собі прагнення до багатства, дозволивши іншій своїй дочці Цейтл одружитися з бідним, але любим для неї Мотлом. Тим самим він порушив обіцянку поріднитися з крамарем Лейзером. Тев’є відпускає Ходл у заслання з її обранцем. А в фіналі історії він із гідністю приймає звістку, що єврейські родини виселяють із рідного села.
Хоча події на сцені відбуваються нерадісні, але виставу виправдовує жанр постановки — трагікомедія. Своїм ставленням до життя Тев’є сам робить життя щасливим...
Перед виконавцями вистави стояло завдання розібрати характер свого образу до підвалин і, що найскладніше, втілити його на сцені. На жаль, у повній мірі це здійснив лише режисер і виконавець ролі Тев’є — Жан Мельников. Він дійсно «перехворів» своїм персонажем. У грі артиста відчувалася легкість і небайдужість у кожному сказаному слові. Вийшло так, що Тев’є-Мельников вів колег-акторів за собою. На його грі «тримається» вистава.
Мельникова доповнює гра виконавиці ролі дружини Тев’є — Голди — Людмили Вершиніної. У їхньому акторському дуеті відчувається єднання та високий професіоналізм, що не скажеш про дуети їхніх колег Олени Володіної (Цейтл) та Артура Опрятного (Мотл), Людмили Журавель (Ходл) і Якова Ткаченка (Перчик), Катерини Козуєвої (Хава) та Арсена Босенка (Федько) — вони молоді й перспективні актори, але схоже, що ще не зігралися, як команда.
Серед «плюсів» постановки: яскраво передав образ урядника Анатолій Дудка, а роль Перчика — одна з акторських удач Якова Ткаченка, виконавець епізодичної ролі Менахема (Андрій Мельников) розвиває свій дар акторської спостережливості... Потрібно зазначити, що рідко зустрінеш складну за концепцією виставу в сценографії, режисурі, виконанні головної ролі, який би зробила одна людина. Для Жана Мельникова ця постановка — його творчий успіх.
