У рамках проекту «Браво, Італіє!» відбувся концерт у Національній опері, в якому виступив всесвітньо відомий скрипаль Уто Угі. Гідними партнерами італійського маестро стали музиканти Симфонічного оркестру Національної опери України під керівництвом Володимира Кожухаря. Вечір відкрився знаменитим «Італійським каприсом» П. Чайковського, виконаний віртуозно та темпераментно українськими акторами. А потім на сцені з’явився синьйор Угі. У його руках скрипка, створена великим майстром Гварнері дель Джезу, немовби «співала чи розповідала людським голосом» про сокровенне: життя і смерть, кохання і втрати, радощі і смуток. Музикант натхненно, по-своєму інтерпретуючи класичні твори, блискуче виконав Романс фа мажор Бетховена і Концерт фа мажор для скрипки Чайковського. Майстерність скрипаля захоплювала слухачів не лише віртуозністю володіння інструментом, коли кожна нота має стереофонічне звучання, але його тонким проникненням у сутність твору, який виконується. Музику Чайковського маестро грав, немовби він не італієць, а корінний слов’янин…
— Коли синьйор Угі виконує російську музику, то відчувається, що він глибоко пережив твір, — підкреслив диригент Володимир Кожухар. — Ми часто говоримо про загадковість слов’янської душі, яку важко збагнути іноземцям. Саме тому вважається, що слов’янський репертуар добре виконують самі слов’яни. Цього не можна навчити чи спробувати відрепетирувати. Уто Угі грає зворушливо, натхненно. У його виконанні кожна нота, фраза музики Чайковського звучить «без акценту», дуже по-нашому, по-слов’янськи…
Музичні критики відзначають «особливу майстерність Уто Угі. Манеру його гри відрізняє екстравертний стиль, наповнений могутньою експресією, чарівною красою повного чистого звуку. Маючи широкий і різноманітний репертуар, скрипаль з успіхом довів, що може виконувати будь-які твори зі світової музичної спадщини».
Звичайно ж, концерт синьйора Угі не можна було пропустити. Очевидно, через це в залі театру зібралися не лише меломани, діячі культури, дипломати країн, акредитованих в Україні, але й представники нашого політичного та економічного бомонду на чолі з прем’єр- міністром Юрієм Єхануровим. У фіналі публіка влаштувала захоплений прийом скрипалеві: овації, квіти. А земляк маестро — асесор Ломбардії (область на Півночі Італії) Марко Ліонелло вручив Уто Угі почесний знак «За заслуги».
Цього вечора Уго грав на унікальній скрипці Ґварнері, виготовленій 1744 року, яка вирізняється широким діапазоном і теплим звучанням. Любителі класичної музики пам’ятають маестро Уто Угі за його феєричними виступами п’ять років тому в Національній опері. Музикант багато гастролює, граючи на двох знаменитих скрипках, виготовлених відомими ломбардійськими майстрами з Кремони — Страдіварі та Ґварнері.
Після концерту, завдяки сприянню працівників Італійського інституту культури, які разом із дипломатами Посольства Італії в Україні організували проект «Браво, Італіє!», «Дневі» вдалося поспілкуватися з маестро.
«ДЛЯ МУЗИКАНТА СКРИПКА, ЯК ДЛЯ ХУДОЖНИКА ПЕНЗЕЛЬ»
— Пане Уго, небагато музикантів може похвастатися, що вони тримали в руках, а тим більше грають на унікальних інструментах. Наскільки за звуком відрізняються скрипки Страдіварі та Ґварнері?
— За музичними барвами Ґварнері має соковиті тони, а у Страдіварі більш яскрава палітра. Якщо порівнювати їх із живописом, то Ґварнері — це картини Рембрандта, а Страдіварі — це Рафаель.
— Сучасники Паганіні говорили, що його смичком рухав то Бог, а то Диявол. Ваші відчуття, коли ви вперше взяли до рук скрипку Паганіні?
— Я був зачарований дивним звучанням інструмента. До речі, цю скрипку Паганіні називають «гарматою», тобто в неї дуже потужний звук.
— А чи важко грати на антикварному інструменті?
— Для музиканта скрипка, як для художника — пензель. Важливо, що ти вкладаєш, граючи на скрипці. Коли я вперше взяв цей легендарний інструмент до рук, то зіграв твори Вівальді та Баха...
— Як потрібно доглядати за унікальними скрипками і зберігати їх?
— Інструменти застраховано на величезну суму, але в сейфі я їх не зберігаю, оскільки щодня на них граю. Скрипки лежать у спеціальних футлярах, а на гастролі я вожу їх у кофрі.
Старовинні інструменти не можна залишати на сонці. Потрібно стежити, щоб у приміщенні не було вогкості... Для мене скрипка майже як людина. Вона жива! Страдіварі ще називають Крейцер — це ім’я видатного скрипаля, якому Бетховен присвятив свою знамениту сонату. А Ґварнері належала відомому бельгійському скрипалеві Артурові Ґрюміо, а потім перейшла до мене.
Маестро скромно промовчав, що цей інструмент, після смерті Ґрюміо, хотіла придбати для музею королева Бельгії Фабіола, але, почувши, як віртуозно грає Уто Угі, — подарувала знамениту скрипку італійському музикантові.
«Я ВСЕ ЖИТТЯ РІВНЯВСЯ НА ЛЕГЕНДАРНОГО ДАВИДА ОЙСТРАХА»
— Щоб домогтися такої фантастичної філігранної техніки, як у вас, окрім таланту потрібно багато репетирувати. Як ви займаєтеся?
— Я репетирую щодня — інакше не буду в формі. Можу лише повторити слова Паганіні: «Якщо я один день не займаюся, то це помічаю лише я. Два дні не підходжу до інструмента — помітить публіка»...
— В Україні ви вже не вперше. Ваші враження тоді й зараз?
— Я втретє приїжджаю до вашої столиці. Уперше це було 1975 року. Потім я виступав також на сцені Національної опери 2000 р., і ось нині відбувся цей концерт. Для скрипаля виступати на сцені легендарного київського театру завжди хвилююче. Адже Україна подарувала світові блискучих музикантів. Я, наприклад, усе життя рівнявся на легендарного Давида Ойстраха. У світі Київська, а особливо Одеська школи, дуже цінуються своїми випускниками. Багато хто з них добре відомий у Європі. Але внаслідок різних обставин чимало ваших талановитих музикантів поїхали з України, коли вона була в складі СРСР... Сьогодні час змінився, «залізна завіса» впала. Тепер українські музиканти можуть вільно гастролювати в різних країнах, а для того, щоб поїхати за кордон їм не потрібно емігрувати.
А що стосується вражень… я не так багато бачив. Минулого разу побував у центрі православ’я — Києво-Печерській лаврі. Це було незабутнє враження. Нині перше, що впадає в очі, — Київ став красивішим, а люди — більш відкритими. На жаль, і цього разу часу, щоб походити, подивитися на визначні пам’ятки у мене було мало. Дуже щільний графік гастролей. Але все ж я викроїв трохи часу і походив центром вашої столиці, Подолом, зайшов до Софійського собору та Андріївської церкви. Я захоплений красою та енергетикою православних храмів.
— Ви активно гастролюючий музикант. Хто і що запам’яталося?
— Кожен концерт дарує зустрічі з різними людьми. Пам’ятними стали спільні проекти з Ріккардо Муті, Мстиславом Ростроповичем, Джузеппе Сінополі, Коліном Девісом та іншими. Мені пощастило виступати з багатьма оркестрами світу, зокрема, з театром «Ла Скала», Римською оперою, Нью-йоркською філармонією, Вашингтонським національним симфонічним оркестром, із симфонічними оркестрами Бостона, Лондона, Філадельфії. А цього разу ми швидко порозумілися з українськими музикантами Національної опери та диригентом Володимиром Кожухарем. У вас прекрасний маестро. Він професіонал вищого класу. Коли Кожухар стоїть за диригентським пультом, то вселяє впевненість музикантам, що все буде на концерті добре й на нього завжди можна покластися. Я сподіваюся, що ми ще не раз будемо з ним виступати разом...
Уто Угі співпрацює з відомими фірмами звукозапису BMG Ricordi, Erato і RCA Victor Seal, на яких записав твори Баха, Бетховена, Брамса, Вівальді, Моцарта, Чайковського, Паганіні. В інтерпретації італійського скрипаля їх високо оцінено меломанами.
