Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

В Ужгороді відкрили Малу сцену

У Закарпатському українському музично-драматичному театрі ім. братів Шерегіїв поставили «Спадкоємця»
2 травня, 2016 - 11:19
АКТОРСЬКИЙ СКЛАД «СПАДКОЄМЦЯ» ПРИЄМНО ЗДИВУВАВ ЧУДОВИМ ПЕРЕХОДОМ ВІД РОБОТИ НА ВЕЛИКІЙ СЦЕНІ ДО КАМЕРНОГО ПРОСТОРУ

Нагадаємо, відкрити Малу сцену в головному театрі Закарпаття  намагався ще Станіслав Моїсеєв, коли очолював цей колектив. Потім були ще проби, але досвід не приживався і розвитку не отримував.  Цього року, відзначивши  70-річчя театру, творча група, очолювана актором Михайлом Фіщенком,  розпочала роботу над постановкою вистави, якою нарешті відкрили Малу сцену.

На першу афішу нового театрального простору  потрапила п'єса «Спадкоємець» сучасного французького драматурга Лео Манна. Вибір міг комусь здатися дивним, але учасники «Творчого проекту акторів» (саме так називають цей студійний рух усередині самого театру) змогли викликати довіру не лише в самому колективі, а й у глядачів прем'єрного показу.

Досить дидактичний драматургічний матеріал «Спадкоємця» режисер вистави М.Фіщенко зміг значно скоротити, що додало  постановці стрімкості та внутрішньої динаміки. І важливо, що постановникові вистави й акторській групі (Степан Барабаш, Рудольф і Олеся Дзуринець) удалося вкласти в простакуватий сюжет  декілька смислових пластів. Тут можна знайти і слізно-мелодраматичну історію, якими «годують» на нескінченних ТБ-шоу, тут і релігійно-філософське переінакшення притчі про блудного сина (у варіанті театру це притча про блудного батька),  і навіть Гамлетівські мотиви (у розповіді про місце сина за одного з батьків).

Акторський склад «Спадкоємця» приємно здивував чудовим переходом від роботи на великій сцені до камерного простору, що вимагає не меншої правди, але більшої достовірності, а деколи й інтимності.

Переобладнавши під Малу сцену балетний клас, театр отримав актуальний простір-трансформер. Відсутність підвищеної сцени, можливість кожного разу по-новому побудувати взаємини між глядачами й акторами, обіцяє великі перспективи творчому колективу для реалізації, а ужгородцям – для одержання нових, свіжих і незвіданих  вражень.

Наступну виставу покажуть 8 травня. 

Ільїна ГЕНСИЦЬКА, Ужгород-Київ, Фото Олексія ПОПОВА
Рубрика: