Форум під назвою «Слухай, Ізраїль!» об’єднав артистів із Аргентини, Ізраїлю, США та України. Всі чотири концерти пройшли з аншлагами. У перший фестивальний день декілька сотень людей не вмістилися у залі, тому перед палацом «Україна» встановили екран з трансляцією концертів. Захід співпав з єврейським Новим роком Рош ха-Шана. Організатор та головний продюсер фесту Джонатан Берніс підкреслив: «В Ізраїлі важко майже постійно, люди напружені. Святкування та почуття гумору дозволяють нам зберігати здоровий глузд».
Музики та танцюристи хотіли підтримати українців та поділитися з ними надією. Під час виступу американського гурту Кlezmeranians глядачі вставали з крісел і танцювали. Музиканти виконували клезмери – святкові єврейські мелодії, багато з яких створені в Україні. До речі, один із лідерів Кlezmeranians Ден Дуган має українські корені – його батько народився біля Львова. Американський скрипаль-віртуоз Моріс Скляр також зізнався: «Мій дід родом із Києва. Сам я перший раз в Україні, але почуваюся, ніби повернувся додому. У Східній Європі люблять скрипку, це – у вашій крові, й у моїй також». Моріс Скляр грає класичну музику та симфонічні аранжування народних мелодій.
Учасниця фестивалю з Аргентини Оксана Павлова у танці показала, як після Голокосту постала держава Ізраїль. Танцюристка вважає: «Єврейський танок – один із найдавніших. Він, як душа у русі, завдяки танцю люди підіймалися із глибин печалі. Єврейська музика дуже радісна, бо це тримає нас на плаву». Традиційні єврейські пісні артистки з Ізраїлю Бат Рівки Уїттен розчулили глядачів. Співачка розповіла, що обожнює українську культуру і, взагалі, може жити в Україні – такі тут чудові люди.
Фестиваль «Слухай, Ізраїль!» існує 21 рік і «мандрує» світом, як євреї протягом своєї історії. Захід проводився у Білорусі, Молдові, Латвії, Росії, Угорщині, Аргентині, Уругваї, Мексиці, Індії, Ефіопії. Свого часу форум відбувався і в Україні – зокрема, у Києві, Одесі, Житомирі, Донецьку, Львові. «В українських містах живе багато євреїв. Зараз деякі з них виїхали до Ізраїлю, але лишилися великі місцеві спільноти, - говорить організатор фестивалю Джонатан Берніс. – Тепер люди в Україні хвилюються за майбутнє, особливо через події на сході. Найкраще, що можна зробити у такій ситуації, – жити. Ми не можемо дозволити купці людей, злочинцям, змінити наші життя – бо тоді вони переможуть. Тож сподіваюся, у нас вийшло підтримати українців».
