Берлінале цього року нагадує збалансовану й аскетичну дієту: без перебору — але й не наситишся. До основного конкурсу потрапили актуальна документалістика, драма соціальна і сімейна, любовна історія і навіть фантастика — щоправда, не завжди переконливо представлені.
Фаворитами на цю мить видаються дебют тунісця Мохамеда Бена Аттіа «Хеді» та нова робота уславленого італійського документаліста Джанфранко Розі «Море у вогні».
Аттіа — протеже живих класиків соціального реалізму, братів Дарденн (Бельгія — Франція). Вони сприяли йому на всіх етапах, від сценарію до монтажу, тож і вийшла стрічка, схожа на типове дарденнівське кіно — добре зігране, драматургічно продумане, проте й дещо прісне. Протагоніст — 25-річний клерк — нарешті наважується почати жити власним життям, попри весь біль, яким це рішення завдає його близьким та йому самому. За змістовним підсумком, стрічка є відображенням туніської революції в масштабах одного приватного життя. З огляду на впливових покровителів, фільм має непогані шанси на «Золоту камеру» за кращий дебют.
У Розі дебютний етап давно проминув, та гострота його погляду залишається вільною від будь-яких вікових або статусних штампів. «Море у вогні» — це про острів Лампедуза, що є пунктом прибуття для тисяч біженців із Близького Сходу й Північної Африки. Умовним головним героєм є дев’ятирічний розбишака Семюеле, який майструє чудові рогатки, навчається так собі, а ще намагається стати моряком, незважаючи на морську хворобу. Інші персонажі також мають неповторні соло. Лікар, який лікує місцевих, зокрема й Семюеле (дуже кумедна сцена обстеження «дихай — не дихай»). Літній мовчазний водолаз, який щодня пірнає за якимись особливими скарбами. Ді-джей місцевого радіо, що ставить пісні на замовлення. Літня домогосподарка, яка замовляє у ді-джея пісні. Всі вони й кумедні, і зворушливі, і шалено артистичні.
У РАМКАХ ПАРАЛЕЛЬНОГО КОНКУРСУ «ПАНОРАМА» ВІДБУЛАСЯ ПРЕМ’ЄРА ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ «МАРІУПОЛІС» (ЛИТВА — НІМЕЧЧИНА — ФРАНЦІЯ — УКРАЇНА) — ПОВНОМЕТРАЖНОГО ДЕБЮТУ 39-РІЧНОГО М. КВЕДАРАВІЧЮСА / ФОТО З САЙТА NEWSUNITED.COM
Але ще є біженці. За останні 20 років їх на Лампедузу припливло 400 тисяч, 15 тисяч загинуло. Для них режисер також має особливі барви. Попри злободенність теми, Розі утримується від публіцистичного надриву: «Море у вогні» — це досконале за формою мистецьке висловлювання, витримане у талановито переосмислених режисером традиціях неореалізму. Один із головних призів Берлінале цій стрічці гарантований, питання лише в тому, чи буде це «Золотий ведмідь».
У неділю до берлінських змагань долучилась і Україна. У рамках паралельного конкурсу «Панорама» відбулася прем’єра документального фільму «Маріуполіс» (Литва — Німеччина — Франція — Україна) — повнометражного дебюту 39-річного литовця Мантаса Кведаравічюса. Перед початком сеансу просто в кінотеатрі Cinemaxx влаштували акцію на підтримку Олега Сенцова, організовану спільно «Міжнародною амністією», Німецькою на Європейською кіноакадеміями. Протестувальники вишикувались у фойє кінотеатру з портретами Сенцова й гаслами «Казати правду — не злочин».
Фільм Кведаравічюса відзнято у Маріуполі протягом весни-осені 2015 року. Візуально перенасичений, не завжди рівний за якістю режисури, «Маріуполіс», однак, являє собою переконливу панораму життя у прифронтовому, власне, місті.
Інтерв’ю з Мантасом Кведаравічюсом та більш детальний розбір його фільму читайте у найближчих номерах нашої газети.
