Ц е було потрійне свято. Роман Кофман, славетний український диригент, приїжджає додому, щоб представити свій новий оркестр — престижний Боннський симфонічний оркестр імені Бетховена (п. Кофмана було призначено художнім керівником і головним диригентом Боннського симфонічного оркестру імені Бетховена та Боннської опери в 2002 році). По-друге, з ним приїхав наш всесвітньо відомий скрипаль Олег Криса, котрий свого часу здобув нагороди всіх найпрестижніших конкурсів скрипалів, а опісля став міжнародною зіркою. Хоча він щороку приїжджає до Києва зі свого теперішнього місця проживання в США, з Боннським оркестром у Києві Криса виступав вперше. І врешті, це був перший візит цього провідного західного оркестру до Києва (за минуле десятиліття до нас приїжджали лише оркестри з Росії та Польщі).
Коротка увертюра Берліоза — і на сцені з’являється Олег Криса, щоб виконати концерт Брамса для скрипки. Після дещо стриманого початку цей твір постав у всій своїй красі, демонструючи шалену техніку, вишуканість, елегантність виконавця. Нечасто можна зустріти таку музикальність, у якій кожна фраза є неперевершеною. Цей виступ став тріумфом, що промовисто підтвердила захоплена аудиторія: овації, вигуки «Браво!» та квіти не припинились навіть після того, як скрипаль виконав на біс твір Баха для скрипки соло.
У другій частині оркестр виконав «Героїчну симфонію» Бетховена. Музиканти, переважно молодого віку й, напевно, кращі з кращих, відповідали своєму диригенту з відчутним подивом. Після численних поклонів Кофмана та оркестрантів овації не припинялись, тож маестро та оркестр виконали на біс Угорський танець № 5 Брамса. Але виконання на біс не лише не заспокоїло аудиторію, а додало їй таких емоцій, що, здавалось, концерт ніколи не скінчиться.
Наступного дня — післяполудневий концерт, присвячений симфонії Брамса № 4 та «Петрушці» Стравінського. Реакція аудиторії на цей концерт була повторенням учорашнього вечора: «Браво!», квіти, привітання, безкінечні виклики на сцену диригента та різних інструментальних груп оркестру. Ми звикли слухати Брамса частіше, ніж Стравінського, й це виконання «Петрушки» здавалось таким легким і просто розкішним.
Це вперше в історії України ми маємо свого диригента, який працює за кордоном і може представляти українську музику та, відповідно, українських композиторів. Не всі усвідомлюють, що єдиним способом для виходу національної музики в світ може стати диригент, який представляє музику своєї країни за кордоном. Зовсім несподівано ця можливість з’явилася саме завдяки призначенню Романа Кофмана головним диригентом Боннського оркестру. Існує багато прикладів, як різні диригенти й солісти сприяють поширенню музики своєї країни в світі.
Показується, що Роман Кофман вже сам започаткував цей процес. Їздячи на гастролі з двома своїми іншими оркестрами — Київським камерним оркестром і Студентським оркестром Національної музичної академії України (нехай слово «студентський» не введе вас у оману, — це серйозний оркестр із міжнародною репутацією), — він завжди включає до програми твори українських композиторів. Зараз у Бонні він вже призначив на 28 листопада 2004 року виконання «Реквієму по Ларисі» Сильвестрова, за яким мають йти твір Євгена Станковича, що ще пишеться, для оркестру, хору та альта, транскрипції 24 Капріччіо Паганіні для оркестру Мирослава Скорика та інші. Графік оркестру імені Бетховена вже розписаний до 2006 року, а в 2007 році цей оркестр святкуватиме своє 100 річчя.
Дебют Боннського симфонічного оркестру імені Бетховена в Києві на чолі з його художнім керівником і головним диригентом Романом Кофманом став великим успіхом і залишив незабутнє враження, а також надію на наступний приїзд, що дасть змогу насолоджуватися музикуванням на найвищому рівні.
