Концерт відбувся під назвою «Видатні випускники для Alma mater». У ньому взяли участь: ансамбль «Київські солісти», Вікторія Лук’янець (сопрано) та Андрій Ільків (труба). Та все ж окрасою вечора стало досконале бельканто Лук’янець! Струнка, тоненька, з осяйною усмішкою, і де тільки береться цей божественний голос, що його музичні критики порівнюють із голосами примадонн минулого століття Амеліти Галлі-Курчі та Аделіни Патті. Нагадаємо, видатний режисер Франко Дзефіреллі назвав Вікторію Лук’янець серед «трьох славетних Травіат» разом із Марією Каллас і Терезою Стратас. Нині в репертуарі Лук’янець понад 50 провідних партій сімома мовами, а гастрольний графік складено на роки вперед. Уже багато років вона живе у Відні, виступає на найпрестижніших сценах світу, але як тільки є можливість, то неодмінно приїжджає на Батьківщину де має широке коло шанувальників. Після виступу в Києві Вікторія Іванівна відповіла на кілька запитань «Дня».
— Концерт пройшов чудово, — ділиться враженнями співачка. Прозвучала рідкісна програма — духовні твори XVIII століття, оперні арії та сучасні вокальні твори.
Для гарного співу потрібен не лише високий рівень професіональної майстерності, а й зібраність. Тому багато що вдалося, особливо романси Сергія Рахманінова, пісня Сольвейг із «Пер Гюнта» Едварда Ѓріѓа, а також «Молитва» сучасного українського композитора Ірини Гавриліної.
Знаєте, ще вранці, у день концерту, я сумнівалася, чи варто мені летіти до Києва? Нещодавно перехворіла на бронхіт, але совість підказала, що все ж необхідно виступити. Хоч не знала напевно, чи зможу співати... Дні суворо розписано. Це не тільки концерти й оперні вистави, а й викладацька робота у Віденський консерваторії, де я викладаю вокал. Я вдячна усім киянам-шанувальникам, які прийшли мене підтримати на концерті.
— Чи пам’ятаєте ви, коли усвідомили, що хочете бути не просто професійною співачкою, а саме оперною?
— Завжди відчувала в собі покликання бути співачкою. Я захотіла стати саме оперною співачкою у... 12 років, побувавши на оперній виставі «Царева наречена» Римського-Корсакова, де головну партію виконувала тодішня прима Київської сцени Євгенія Мірошниченко...
— Хто вам допомагав у кар’єрі оперної співачки?
— Мені зустрічалися чудові люди — викладачі: Іван Паливода (у Київському училищі ім. Глієра)та Єлизавета Чавдар (у Київській консерваторії). Після виступу на Міжнародному конкурсі ім. Глінки знаменита оперна співачка Большого театру Ірина Архіпова запропонувала: «Сначала пой со мною, а потом сама будешь собирать полные залы!» І я взяла участь у її концертах: спеціальність piano я мала ще із навчання в консерваторії, й покійна співачка Наталія Троїцька, котра почала мене опікувати в Москві й рекомендувала на Заході, сказала: «Вікторіє, ти своїм piano заробиш більше грошей, аніж forte!»
— Чому ви вирішили залишити Україну?
— 1993 року, після перемог у міжнародних конкурсах я отримала офіційний контракт у віденську Штатс-Оперу. Наступного року почала у ній працювати. Я не залишала Україну. Часто повертаюсь додому: в Києві живе мама, відвідую могилу батька, їжджу до села. Часто виступаю в Україні. Тому не відчуваю ностальгії.
— Як часто вас можна почути на українських сценах?
— По-різному. Це залежить від кількості запрошень. Трапляється двічі на місяць, а буває і значно рідше. Я частіше виступаю у Львові, аніж у Києві. 2010 року у Львові я декілька разів виступала разом з відомою львівською піаністкою Маріанною Гумецькою. Потім удвох ми вирушили до США, виступили у Вашингтоні, Нью-Йорку. До речі, 9 лютого я брала участь у фестивалі «Українські оперні зірки у світі» й на сцені Національної опери виступила у партії Віолетти в «Травіаті», а моїми партерами були тенор Олександр Дяченко (Альфред) і Гаррі Сетьян (Жорж Жермон). Нині знову в Києві за програмою «Видатні випускники для Alma mater»...
— Відомо, для того, щоб чудово співати, однієї професійної майстерності недостатньо. Що вас надихає?
— Мене надихають: квіти, дощ, сонце... Дуже люблю природу. У мене цілий дім квітів. Надихає спілкування із гармонійними людьми, тепла погода, навіть самостійне водіння автомобіля. А ще допомагає те, коли вдома усе добре. Тоді і на душі добре.
— Що необхідно співаку-початківцю робити, аби стати улюбленцем публіки?
— Не думати про світове визнання, але бути собою. Треба поєднувати майстерність і душу, а ще вірити у себе.
— Як поднюєте активну концертну діяльність та викладацьку роботу?
— Зараз виступаю не так часто, як раніше. Іде нова генерація співаків. Найчастіше виступаю в серії концертів. Це надає можливість повною мірою займатись і педагогічною діяльністю: я маю 25 учнів різних національностей. Головне — знайти баланс між обома видами діяльності. Добре, що чоловік допомагає. Він теж співак і викладач. Із Юрієм ми вже 30 років разом, інколи розуміємось навіть без слів!
— Яке ваше ставлення до сучасного трактування оперних творів? Пригадайте останню сучасну постановку, в якій брали участь і як сприйняла цей експеримент публіка?
— Мені дуже імпонують сучасні постановки, якщо вистава не з історичним сюжетом. Для мене захоплення модерною музикою розпочалося 2008 року, коли я в Токіо виконала оперу Циммермана «Солдати» (партію Марії). Там стільки джазового, рокового і класичного (виступали три оркестри)! Я тоді відчула смак до такої музики. Хоча спочатку було враження сумбуру, але коли відкриваєш усі тонкощі, починаєш розуміти, чому тут такий інтервал, така пауза, — це таке задоволення! Постановка виявилась цікавою, і публіка прихильно сприйняла оперу.
Я вважаю, що зациклюватися на чому-небудь не можна, бо сучасність освіжить і класику.
— Назвіть свої найулюбленіші оперні арії та твори...
— За темпераментом, за вокальними даними я — мелодраматична співачка. Мені подобаються героїні, які страждають, кохають... Це — Травіата, Лючія ді Ламмермур, Марія Стюарт... У моєму репертуарі понад 50 різних оперних партій. Я вважаю, що треба уміти співати все! Лише тоді твоя творча праця цікавитиме інших.
— Розкажіть про події творчого життя, які відбудуться найближчим часом.
— Улітку вирушаю в гастрольний тур десятьма містами Японії. До речі, наступного року відзначатиму 25-річчя творчої діяльності й хочу виступити із сольними концертами у Відні та Києві.
