Відбулася презентація шеститомного (у дев'яти книгах)
наукового видання творів Василя Стуса.
Це перше і поки що єдине класично наукове видання, якого
удостоївся хтось із неканонізованих класиків. Не випадково хтось влучно
охрестив його «першою енциклопедією «шістдесятників». Книжка в чорній обкладинці
з золотим тисненням на ній: «Василь Стус. Шостий том». Це останній том
цього унікального — як на наші важкі для видавництва часи — проекту. Він
вийшов у двох книгах і вміщує листування Василя Стуса з рідними та друзями.
Напередодні презентації член редколегії і син поета Дмитро СТУС погодився
дати інтерв'ю для читачів «Дня».
— У багатотомнику представлені поетичні твори вашого
батька, його проза, драматичні спроби, літературознавчі та публіцистичні
статті, переклади, листи. Наскільки повно, за вашими підрахунками, це видання
охоплює його творчість?
— З того, що існує й збереглося, — відсотків на вісімдесят
п'ять, а з того, що ми змогли знайти, — приблизно відсотків на дев'яносто.
Понад два роки довелося витратити на пошук, опис, систематизацію та реставрацію
рукописів. Крім того, що кожний вірш має посилання на автограф, згідно
з практикою наукових видань до нього обов'язково додається детальна історія
його створення. Хочу особливо наголосити на тому, що «Палімпсести», за
які свого часу Генріх Белль висував Стуса на Нобелівську премію, вперше
вийшли в авторській редакції. У попередніх виданнях у тексті можна було
знайти як правило від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти помилок. Інколи вірші
відтворювалися за непідтвердженими автографами, а то й взагалі — по пам'яті.
Власне, для того, щоб покласти край цій міфотворчості, так званій «творчості
редакторів», і було проведено цю роботу.
— Наклад у дві з половиною тисячі примірників для такого
роду видання — це мало чи багато?
— Не багато і не мало. Це наукове видання, на основі котрого
будуть робитися вже подальші передруки. Зібранням вже зацікавилися за кордоном
і пропонують видати німецькою, англійською та російською мовами. Незабаром
його передрук має вийти у Франції.
— Багато розмов ведеться довкола збірки «Птах душі»,
яка довгий час вважалася такою, що безслідно зникла. Проте вам вдалося
розшукати кілька поезій...
— Ці декілька віршів із «Птаха...» ще досі викликають у
мене сумніви. Річ у тім, що «Справа», в якій вони знаходилися в архіві
КДБ, вийшла, за нашими даними, з Пермі на Луб'янку, але там її вхідних
номерів так і не було виявлено.
— Чи зможе придбати зацікавлений читач це видання у
книгарнях?
— Комплектів чотириста ми роздаровуємо бібліотекам, громадським
організаціям, а також приватним особам, котрі або допомогли нам знайти
кошти, або самі їх надали. Багатотомне видання Стуса було б неможливим
без фінансової підтримки спонсорів. Саме через брак коштів на сьогодні
це єдине завершене видання такого типу: наукове видання творів Шевченка
зупинилося на третьому томі, Українська літературна енциклопедія — так
само, вийшов лише один том енциклопедії «Мистецтво України».
Решту накладу плануємо продавати. На жаль, у нас в країні
система розповсюдження багатотомних видань за передплатою загинула разом
із фінансовою стабільністю. У Києві його можна буде придбати лише у книгарні
«Знання» або замовити через київську «Просвіту». До того ж, наші потенційні
читачі в Україні — люди небагаті. А ціна видання все-таки чимала. Припустімо,
безпосередньо на презентації усі 9 книжок можна було купити за 80 гривень.
Але це навіть не собівартість! Цю ціну треба подвоїти — ось це й будуть
реальні витрати. До нас звертаються з діаспори. Існує небезпека того, що
більша частина накладу осяде там.
— Як, на вашу, думку відреагував би ваш батько на цю
подію?
— Чесно кажучи, навіть над цим не задумувався. Спочатку
основним рушієм був азарт — віднайти. Потім наша творча група з п'яти осіб
пережила період розпачу, важких пошуків спонсорів, ну, а останні два роки
ми працювали на одному фанатизмі — аби тільки довести справу до кінця.
На мою думку, кожен із учасників команди за цей час сильно зріс професійно,
але це була не суто вузькофахова робота, бодай складна, яка вимагала зануритися
в товщу культурних пластів. Вона загострила передусім потребу морального
вибору, особистісного зростання.
