Пол Верховен (нар. 18 липня 1938 р. в Амстердамі, Голландія) — ім’я, прославлене рівною мірою в Америці і в Європі. «Згадати все» з Арнольдом Шварценеггером (1990), «Основний інстинкт» з Майклом Дугласом і Шерон Стоун (1992) — це вже класика Голлівуду. Однак і в Європі його пам’ятають за не менш майстерними «Турецькими солодощами» (1973), «Помаранчевим солдатом» (1977), «Плоттю і кров’ю» (1985). Його новий, для багатьох несподіваний успіх — еротичний трилер «Вона» (Франція, 2016) з Ізабель Юппер в головній ролі, відзначений двома «Золотими глобусами».
На останньому Берлінському фестивалі Пол Верховен очолював головне журі. Його зустріч з пресою та глядачами відбулася в рамках паралельної програми Berlinale Talents («Таланти Берлінале»).
ГОЛЛАНДІЯ
— Поле, один із ваших улюблених режисерів Луїс Бунюель казав, що фільми, які ми бачимо у віці від 8 до 16 років, формують наші смаки в дорослому житті. Які фільми вплинули на вас?
— Звичайно, в першу чергу Бунюель, починаючи з «Андалузького пса», який він зробив разом із Сальвадором Далі. Я подивився його, коли мені було шістнадцять, у Кіномузеї Нідерландів. До речі, книга, за якою написано сценарій фільму «Вона», в певних моментах близька до «Денної красуні» Бунюеля. Так що Бунюель важливий, але є й багато інших. Що більше ви робите фільмів, то складніше прийняти інших людей, тому що ви з ними конкуруєте. Однак коли ви ще недосвідчений режисер, ви можете бути повністю відкритим і вам подобається те, що подобається. Отже, коли я ріс, то на мене впливали Девід Лінн, Альфред Хічкок, Ейзенштейн — така група класиків. Мій інтерес до Хічкока зберігається, я вивчаю його навіть зараз, і ви можете помітити це в багатьох моїх стрічках, як-от в «Основному інстинкті».
— Нещодавно я бачив ваш ранній фільм «Лихачі» про байкерську банду в Нідерландах, який містить сцену зґвалтування, схожу на аналогічний епізод у картині «Вона». Що ви думаєте про цей фільм зараз?
— Мене він влаштовує. Проте тоді він викликав скандал в Голландії. Проти нього були всі — телебачення, радіо, газети, журнали. Але не публіка, котра зробила його фінансово успішним. Протягом багатьох місяців і навіть років по тому, коли критики писали відгуки на інші фільми, вони казали: «Слава Богу, це не «Лихачі». Це була важлива причина, щоб утекти до США. В Європі ви залежні від грошей, які урядові комітети дають вам. Це не капіталістична ситуація, немає студій. Для них я був розбещеним декадентом, і вони більше не хотіли фінансувати мене. «Лихачі» підштовхнули мене поїхати до Америки, добре це чи погано. Я чудово провів там час, але моє життя дуже змінилося.
АМЕРИКА
— Ви поїхали до Голлівуду, де в 1987 році випустили свій перший великий хіт «Робот-поліцейський». Як ви отримали його сценарій?
— Його надіслав мені продюсер компанії «Оріон» Майк Медавой. Але я його викинув, бо вирішив, що це безглуздо. Всі фільми, які я зробив у Голландії, створювалися на основі біографій, автобіографій, рідко коли були повністю вигаданими. Голландський менталітет взагалі базується на великому впливі реальності, вигадка далеко позаду. І тут мені пропонують знімати наукову фантастику про, як вони сказали, «майбутнє правоохоронних органів». Тож я викинув сценарій. А потім був на вихідних з родиною. Пішов поплавати, а моя дружина тим часом прочитала сценарій. Коли я повернувся, вона сказала: «Я думаю, ти помилився. Прочитай його ретельно, тому що там, на мою думку, є речі, дуже привабливі для тебе». Я не зробив це одразу, але через пару днів почав читати зі словником, тому що моєї англійської бракувало, і нарешті побачив те, що переконало мене: епізод, коли герой-робот повертається в будинок, де він жив як людина, і до нього приходять спогади про дружину, родину, любов. У цю мить я подумав: «О, я знаю, що робити, це майже як релігійний досвід — людина намагається повернутися в рай, тільки рай втрачено».
— До речі, якщо говорити про релігійність, я знаю, що ви написали книгу про Ісуса Христа, і тут дійсно є паралель з «Роботом-поліцейським», де головний герой приносить себе в жертву.
— Я не використовую термін «Ісус Христос», я називаю його Ісус з Назарета, бо «Христос» додали пізніше. Так, Робокоп напевно пов’язаний з Ісусом, там є розп’яття на початку, і коли він приходить до життя, то це дійсно воскресіння. Коли ви читаєте Біблію, ви розумієте, що Ісус після воскресіння майже не говорив, окрім «Я голодний, дайте мені риби». І Робокоп також небагато говорить, тільки «Дякую за співпрацю». (Сміється.) Отже, я дійсно надихався Новим Заповітом. Це моє бачення Ісуса, звичайно.
— Наскільки складно було працювати в новій країні в перші роки?
— Незважаючи на певний острах, я почувався дуже вільно, тому що думав: «Ну, якщо це не спрацює, я можу повернутися до Голландії». Отже, коли у мене виникала ідея, я її одразу втілював. Багато речей, які ви бачите в «Роботі-поліцейському», були винайдені майже на знімальному майданчику. Я не знав точно, що роблю, але сподівався, що люди хотіли б бачити це таким. Було дійсно багато імпровізацій.
— Ви знімали Шерон Стоун у «Згадати все» і «Основному інстинкті», після чого вона стала світовою зіркою. Як вам це вдалося з досить пересічною актрисою?
— Коли ми починали «Основний інстинкт», вона повернулася для деякої інверсії своєї ролі в «Згадати все». Ми трохи говорили про «Основний інстинкт», вона пішла, і в ту мить я подумав: «Це буде щось абсолютно несподіване. Ця друго— або третьосортна акторка гратиме Кетрін Тремелл. Вона це зможе». Багато місяців я переконував продюсерів і Майкла Дугласа взяти її, і вони, зрештою, наважилися, тим паче, інші актриси, коли бачили, що в сценарії є сцени оголення, відмовлялися від ролі.
ПОВЕРНЕННЯ
— Що змусило вас повернутися до Європи?
— Ви знаєте, я зробив у 1995 році фільм під назвою «Шоугерлз». Мені він досі подобається, але багато хто його тоді не сприйняв. І через це мені стало важко знімати нормальні фільми. Мені давали щось зі спецефектами, бо я був успішним у цьому; так я зробив «Зоряний десант» і «Невидимку». Але з мене було досить наукової фантастики. Я хотів зробити щось на більш реалістичну тему, повернутися до мого голландського коріння, щоб продовжити кар’єру. Тому як я втікав до Сполучених Штатів в основному через проблеми в Голландії, так само я втік назад у Європу через проблеми в Голлівуді. Це була реакція на те, що сталося.
— Після стількох років у професії звідки ви черпаєте енергію? Щоденна поїздка на знімальний майданчик — це досі щось захопливе чи, навпаки, виснажливе?
— Я це сприймаю просто як іще один робочий день. Навіть під час зйомок «Основного інстинкту» ми не думали, що вийде щось значуще. Я був вражений, коли цей фільм дістався кінотеатрів. (Сміється.) Мені мало що є сказати. Я вранці заходжу в гримерку, ми п’ять хвилин обговорюємо те, що зніматимемо. Потім ідемо на майданчик і знімаємо. Це набагато приземленіше.
— Та все ж які аспекти ви вважаєте необхідними у вашій роботі?
— Я підтримую критиків: мої фільми — про секс і насильство.
— Секс і насильство — рушійні сили вашої останньої картини «Вона». Як вам працювалося з Юппер?
— Рівень, досягнутий фільмом «Вона», став можливим тільки завдяки Ізабель. Вона часто приходила на майданчик і казала: «Я взагалі не розумію цього персонажа, я не можу грати!» Але я отримав від неї таке, чого зовсім не очікував і, можливо, не очікувала сама Ізабель. Маю на увазі емоційні спалахи, імпровізації за межами сцени. Я часто був настільки зачарований її грою, що не міг скомандувати: «Знято!». Ізабель сказала, що це було спілкування через мову кіно між мною і нею.
— Коли ви починали працювати над цим фільмом, ви очікували, що він буде настільки великою подією?
— Ми були вкрай здивовані. Це було подарунком. Ми робили нашу роботу, зйомки тривали дуже гладко, ми мали фантастичну знімальну команду, але ніколи не думали, що це буде настільки успішно. Ми лише знали, що зробили дуже дивний фільм. Поки не отримали величезну овацію в Каннах, то не розуміли, що це щось настільки важливе.
ПОЛІТИКА
— На вашу думку, чи має кіно бути політичним?
— Я не вірю в миттєву реакцію художника. Потрібно трохи дистанціюватися. Відреагувати на поточну кризу, викликану цим паном Трампом, з погляду екрана буде вкрай складно, тому що багато всього відбувається, і ви реагуватимете на новини вчорашнього дня. Політика цього моменту в кінці-кінців матиме важливе значення в найближчі десять-п’ятнадцять років. Що ж до перетворення політики в кіно на обов’язок, то я вважаю, що це не правильно.
— Найкращі фільми про війну завжди роблять після того, як війна закінчилася.
— Я, до речі, вже прокоментував Сполучені Штати як фашистську утопію в «Зоряному десанті».
УМОВНИЙ СПОСІБ
— Наостанок: якби ви були змушені покинути кіномистецтво, чим би зайнялися?
— Астрономією та живописом. Астрономія зараз чудова, за допомогою телескопа «Хаббл» ми можемо бачити інші частини Всесвіту. Якщо ви дійсно вивчите всі ці фотографії, то побачите, що яка-небудь інша галактика, така маленька на фото, насправді також є Чумацьким Шляхом, як і наша галактика. Неосяжність того, що є там, абсолютно заворожує. Астрономія дуже захоплива, ви можете напевно витратити своє життя на неї. Я вивчився на математика, хотів бути художником, але став кінорежисером.
