7 червня в Колонному залі Національної філармонії скрипалька Мирослава Которович презентує свій новий проект «Намисто з дитячих мрій».
«Протягом багатьох років я слідкую за її творчою долею... Її артистизм — незаперечний, він заворожує..»... Видатний скрипаль сучасності Гідон Кремер, безсумнівно, знав, що каже. Адже створений ним в 1997 році студентський оркестр «Кремерата Балтіка» ще тоді, буквально, із дня свого народження в обличчі молодої скрипальки Мирослави Которович отримав безцінне надбання, справжній український колорит. Судіть самі: концертувати з оркестром почала вже з третього класу навчання в Київській середній спеціальній музичній школі імені М.В.Лисенка. За роки занять у класі свого батька, професора Національної музичної академії України Богодара Которовича, отримала гран-прі на конкурсі «Золота осінь» (м.Хмельницький), брала участь в майстер- класах славетних педагогів М.Яшвілі (м.Ланцют, Польша), Р.Річчі та Т.Цейтмайєра (Літня академія у Зальцбурзі), була стипендіатом «Моцарт-Академії» (м.Краків). З 1993 стала солісткою Національного ансамблю солістів «Київська Камерата». Під керівництвом диригента Вірко Балея (США) приймала участь в записі авторського диску відомого українського композитора Євгена Станковича. Неоднаразово виступала у супроводі Національного симфонічного оркестру України. Була першим концертмейстером Державного ансамблю «Київські солісти».
Ідея проекту — розповідь про дитинство. Точніше, гра у дитинство — щасливу пору тепер вже дорослих музикантів, яких колись зачаровувало диво музики і які мріяли про осліплююче світло великих сцен та шалених оплесків.
Безперечно, шанс повернутися до нього — «Дитяча симфонія» Леопольда Моцарта, відомого педагога та скрипаля, батька геніального Амадеуса. В партитурі симфоніїї композитором спеціально передбачено місця для «соло» шумових дитячих іграшок, а задум деяких частин твору просто наочно імітує репетицію оркестрику маленьких музикантів. Як перетворити для цих бешкетників навчання на суцільне задоволення, напевно, знав уславлений скрипаль XVII століття Генріх Бібер, який в «Сонаті-репрезентативо» дотепно та з гумором зімітував голоси тварин і навіть важку ходу п’яного мушкетера. Пролунає гротескове «Вітальне рондо» класика XX сторіччя Альфреда Шнітке — такий собі інтер’єр барочного палацу оком спостерігача епохи урбанізації. Ритми сьогодення, лірику і навіть драйв симфонічних балад рок-груп 1970-х передасть Балада сучасного італійського композитора Джовані Солліма. Прозвучить «Осіння пісня» на вірші Плещеєва для дитячого голосу, двох скрипок та струнних знаменитого московського композитора-мінімаліста Володимира Мартинова. В подібній мінімалістичній манері витримано також і мерехкотливу мініатюру «Теплий вітер» київської композиторки Вікторії Польової, спеціально написану для вібрафоніста Андрія Пушкарьова, який після своїх нещодавніх приголомшливих гастролей з Гідоном Кремером знову завітає до Києва.
Непересічною подією обіцяє стати й участь у проекті скрипаля Вадима Борисова (концертмейстера Київського камерного оркестру та оркестру Національної філармонії) та відомого альтиста що концертує, лауреата міжнародних конкурсів Олександра Лагоши.
Струнний оркестр «Київські солісти» буде з вами під час всього концерту і принесе задоволення не тільки якісною грою, але й безліччю сюрпризів і театральних інтермедій. Артисти не упустять свого шансу погратися у дитинство, адже недаремно за своїм складом цей оркестр вважається наймолодшим на Україні.
Родзинкою вечора, безперечно, стануть деталі костюмів музикантів, розроблені стилістом проекту Вікторією Гресь. А що придумав «на десерт» режисер-постановник концерту Василь Вовкун, поки що залишаємо в таємниці.
