Венеційський фестиваль (або Мостра, як його називають в Італії) пройшов у раніше обумовлені терміни — з 2 по 12 вересня й став перший великим кінофорумом, що не був відмінений через карантин і відбувся не в Інтернеті, а за повним протоколом — з живими прем’єрами і червоною доріжкою.
Щоб відповідати вимогам щодо соціальної дистанції, фестиваль значно скоротив число гостей, глядачів, акредитованої преси й відкрив додаткові майданчики на відкритому повітрі: в садах Джардіні — звичайному місці проведення Венеціанської бієнале, — і на острові Лідо на місці зимового катка.
Міжнародне журі очолила австралійська актриса і продюсерка Кейт БЛАНШЕТТ. До неї приєдналися режисерки Вероніка ФРАНЦ (Австрія) і Джоанна ХОГГ (Великобританія), режисери Крістіан ПЕТЦОЛЬД (Німеччина) і Крісті ПУЮ (Румунія), італійський письменник Нікола ЛАДЖІОЛА, французька акторка Людівін САНЬЄ.
Головний приз «Золотий лев» дістався «Землі кочовиків» режисерки Хлої ЧЖАО (США).
Після економічного краху містечка в сільській Неваді, Ферн (у виконанні однієї з найкращих на сьогодні американських акторок Френсіс Макдорменд) вирушає в кемпері — будинку на колесах — у дорогу, досліджуючи життя поза звичним суспільством. У «Землі кочовиків», заснована на однойменній книзі журналістки Джесіки БРУДЕР, знялися справжні сучасні кочовики Лінда Мей, Суонкі та Боб Веллс, що виступили наставниками і товаришами героїні в її дослідженні ландшафту сьогоднішнього американського Заходу. Режисерка картини — 38-річна американка китайського походження Хлоя Чжао, що до того мала приз на фестивалі «Санденс» за свій дебют «Пісні, яких мене навчив мій брат» (2015). «Земля кочовиків» — її третя повнометражна робота.
КАДР З ФІЛЬМУ «ЗЕМЛІ КОЧОВИКІВ» / ФОТО НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ КIНОФЕСТИВАЛЮ
Режисерка у коментарях до фільму зазначила: «Восени 2018, фільмуючи у Скотсблаффі, штат Небраска, поблизу замерзлого поля буряків, я гортала «Пасьянс пустелі» Едварда ЕББІ — книгу, яку мені подарував той, кого я зустріла в дорозі. Я натрапила на цю цитату: «Люди приходять і йдуть, міста підіймаються й падають, цілі цивілізації з’являються й зникають — земля залишається, трохи змінена. Земля залишається, як і разюча краса, котрій нема кого вразити... Я іноді обираю думати, без сумніву, збочено, що людина — це мрія, думка — ілюзія, і лише камінь — дійсність. Камінь і сонце». Протягом наступних чотирьох місяців кочовики приходили та йшли, коли ми подорожували й знімали — багато хто зберігав камені від своїх мандрів, а їхні будинки на колесах живилися від сонця. Вони залишали історії та мудрість перед камерою та за нею. Мене, що виросла в містах Китаю та Англії, завжди глибоко тягнула відкрита дорога — ідея, яка, на мою думку, є суто американською — нескінченні пошуки того, що за обрієм. Я спробувала спіймати відблиск цього в нашому фільмі, знаючи, що неможливо по-справжньому описати американський шлях до іншої людини. Це потрібно виявити самостійно.
Гран-прі журі була відзначена антиутопія «Новий порядок» (Мішель ФРАНКО, Мексика-Франція).
Мішель Франко — мексиканський режисер і продюсер. Його фільм «Після Люсії» отримав приз у секції «Особливий погляд» Канського фестивалю в 2012, «Хроніка» (2015) відзначена там же в основному конкурсі за найкращий сценарій, а «Квітнева дочка» (2017) нагороджена призом журі «Особливого погляду» .
«Новий порядок» — трилер-антиутопія, що починається цілком безхмарно — розкішним весіллям багатіїв. Проте святкування переривається найбрутальнішим чином, оскільки в країні починається класова війна, яка переростає в кривавий переворот. Події показані очима нареченої, що співчуває народу, і слуг, одні з яких залишаються вірними її сім’ї, а інші, навпаки, обертаються проти панів. Фільм, пронизаний наростаючою напругою, відстежує крах однієї політичної системи і її заміну ще гіршим укладом.
Як зауважив режисер, «Новий порядок» — це антиутопічний погляд на Мексику, але він лише трохи відрізняється від реальності. «Це не перший випадок, коли наша країна й світ стикаються з подібним сценарієм, і корумповані уряди історично відповідали на всі протести диктаторським насильством».
Приз за найкращу режисуру дістався Кійосі КУРОСАВІ за «Дружину шпигуна» (Японія)
У Кобе, в ніч перед початком Другої світової війни місцевий купець Юсаку Фукухара відчуває, що справа рухається у тривожному напрямку. Він залишає дружину Сатоко вдома і їде до Маньчжурії. Там він випадково стає свідком варварського вчинку і рішуче налаштований викрити його. Він переходить до дії. Тим часом з Сатоко зв’язується її друг дитинства та військовий поліцейський Тайцзі Цуморі. Він розповідає їй, що жінка, яку її чоловік повернув з Маньчжурії, померла. Сатоко, охоплена ревнощами, вступає з конфронтацію з чоловіком. Але коли вона виявляє справжні наміри Юсаку, то робить немислиму річ заради його безпеки та їхнього щастя.
Кійосі Куросава уточнив: «Знятий у містечку в сільській глибинці Японії, цей фільм відображає боротьбу подружжя, яке долає недовіру й лишається вірним своїй любові один до одного під час тривожних і жахливих воєнних часів. Це мій перший фільм, зроблений на матеріалі минулого. Маючи вже визначену історичну хронологію, я розмірковував із великим інтересом, уявляючи, як люди, що конфліктують, мали почуватися, коли думали, чого чекати в майбутньому».
Приз за найкращий сценарій — в індійця Чайтаньї ТАМХАНЕ («Учень»). Найкращою акторкою визнано Ванессу КІРБІ («Фрагменти жінки», Корнель МУНДРУЦО, Канада—Угорщина), а найкращим актором — Франческо ФАВІНО («Наш батько», Клаудіо НОЧЕ, Італія).
НАТАЛІЯ ВОРОЖБИТ
Україна була представлена повнометражним дебютом Наталі ВОРОЖБИТ «Погані дороги» у Міжнародному тижні кінокритики.
ДОВІДКА «Дня»
Міжнародний тиждень кінокритики — паралельна секція Венеціанського фестивалю, організована Союзом італійських кінокритиків (SNCCI). Програма включає в себе сім дебютних фільмів і два позаконкурсних заходи. Саме тут свої перші фільми представляли такі відомі автори, як Кевін РЕЙНОЛЬДС, Майк ЛІ, Олів’є АССАЯС, Педру КОШТА.
Наталія Ворожбит (1975, Київ) — досвідчена драматургиня и сценаристка (зокрема, писала сценарії до «Кіборгів» і «Дикого поля»), проте місце за камерою зайняла вперше в житті, тож «Погані дороги», зняті за однойменною власною п’єсою — не тільки режисерський, але й кінематографічний і кінофестивальний дебют, і він виявився успішним: «Погані дороги» дістали Премію веронського кіноклубу — Premio Circolo del Cinema di Verona — відзнаку Тижня за найкращу новаторську картину.
Варто зазначити, що український фільм досягає успіху на Мострі другий рік поспіль: торік «Атлантида» Валентина ВАСЯНОВИЧА здобула Гран-прі в «Горизонтах».
Інтерв’ю з Наталією Ворожбит читайте в найближчих числах нашої газети.
