Нагадаємо, 2011 рік ЮНЕСКО оголосив Міжнародним роком великого угорського піаніста і композитора Ференца Ліста: 200 років тому він народився, й 125 років пройшло з дня його смерті. В Україні відкриття Року Ліста відбулося в Національній філармонії. На сцені Колонного залу ім. М. Лисенка за сприяння Посольства Угорської Республіки і Австрійського культурного форуму прозвучали твори класика у виконанні угорського піаніста Дьордя Оравеца і Симфонічного оркестру Національної філармонії під орудою Миколи Дядюри.
КИЇВСЬКИЙ МАРШРУТ
Давайте пригадаємо, яку важливу роль у житті великого музиканта відіграло перебування його в Україні. До Києва Ліст приїхав у другій половині січня 1847 року під час свого третього й останнього великого концертного турне. Почалося воно у Відні в березні 1846 року, потім — тріумфальні виступи на батьківщині музиканта в Угорщині, Трансільванії, Валахії й, нарешті, Київ. Судячи з листів композитора, в його планах після Бухареста і Ясс були відвідини Одеси й Константинополя. Але, вочевидь, уже дорогою стало ясно, що на відміну від Одеси, де в зимовий період було затишшя, в Києві в січні, під час контрактового ярмарку, дуже багатолюдні й концерти. Ф. Ліста в Києві чекали з нетерпінням. Тут його зустрічали троє найвідоміших і шанованих міських музикантів: Амадей Ванке, Йосип Витвицький і Алоїзій Паночіні. Незабаром знаменитий піаніст-віртуоз познайомився з кращою ученицею Витвицького, «маленькою музиканткою, яка подає великі надії», Аліною Крагельською, котра була в той час уже нареченою майбутнього відомого письменника й історика Миколи Костомарова.
Перший концерт Ф. Ліста в Києві з величезним успіхом пройшов 4 лютого в залі Контрактового дому. Наступний концерт відбувся у приміщенні Університету св. Володимира (нинішня зала Червоного корпусу Національного університету ім. Т.Г. Шевченка). Тут серед слухачів була також ясновельможна княгиня Кароліна Сайн-Вітгенштейн, яка згодом стала найближчою супутницею життя великого композитора. А останній концерт піаніста в Києві проходив у тій же залі 14 лютого.
ШУКАЙТЕ ЖІНКУ
18 лютого Ліст був у Воронінцях, маєтку княгині, куди вона запросила його на святкування десятиріччя своєї дочки Марії (зараз це село Воронівці Хмельницького району Вінницької області). У своєму листі, відправленому того дня, Ліст пише: «Чи відома Вам остання новина? Так знайте, в Києві я випадково зустрівся з винятковою і видатною (навіть дуже) жінкою; настільки видатною, що я вирішив із найбільшим задоволенням зробити гак у двадцять миль заради можливості поговорити з нею декілька годин. Ім’я її чоловіка — князь Микола Сайн-Вітгенштейн, дівоче її прізвище — Івановська». Нова знайома угорського музиканта була дочкою багатого польського землевласника Петра Івановського і Пауліни Подоської. На той час вона була однією з найбагатших поміщиць Правобережної України, вона була власницею 15 сіл і 4643 душ селян. Зі своїм чоловіком, молодшим сином прославленого фельдмаршала, вона вже кілька років разом не жила. Усамітнившись в улюблених Воронінцях, займалася вихованням дочки, самостійно управляла своїми численними землями й багато читала. Сучасники відзначали її глибокий розум і освіченість, хоча сусіди-поміщики уникали її, вважаючи «синьою панчохою».
Із Воронінців Ліст їде до Житомира, де дає два концерти. Не затримуючись тут, він повертається у Воронінці, де його з нетерпінням чекають. Незабаром піаніст отримує від графа Болеслава Потоцького — молодшого сина відомої Софії Потоцької, на честь якої був створений парк «Софіївка» в Умані, — запрошення виступити у нього в Немирові. За словами Михайла Чалого, «ще задовго до прибуття Ліста повідомлені про цю подію пани з’їжджалися мало не з усіх південно-західних губерній. З’їзд був такий великий, що в Немирові не вистачило приміщень; жили в селянських хатах у передмісті та в жидівських будинках». Концерт у Немирові, ймовірно, відбувся 21 березня й пройшов із великим успіхом. Наступного дня піаніст виїжджає, продовжуючи своє турне, умовившись із Кароліною про зустріч улітку в Одесі. Наближалися Пасхальні свята, і на цей час Ф. Ліст зупиняється в Чорному Острові, маєтку польського графа Кости Пшездзецького (зараз — смт Чорний Острів, недалеко від м. Хмельницького). У Страсну п’ятницю, 2 квітня, він пише княгині: «Я досить розважливо влаштувався тут, у Чорному Острові, у графа Пшездзецького. Живу в чудовій кімнаті його невістки з прекрасним каміном і надзвичайно добре підібраною бібліотекою. Оскільки, на щастя, в будинку немає жодної жінки, я насолоджуюся повною свободою — до двох годин не виходжу зі своєї кімнати. Післяобідній час ділиться між вістом і оркестром графа, який, я вважаю, найкращий у цих місцях і досить добре підібраний, аби непогано виконувати деякі увертюри Россіні та Доніцетті». В цей же час, за моїми припущеннями, тут Ф. Ліст закінчив написання свого найпопулярнішого твору — Другої угорської рапсодії. У кінці рукопису він поставив дату: 27 березня 1847 року.
Незабаром піаніст прощається з гостинним господарем Чорного Острова і продовжує свої гастролі. Наступні два концерти він дає в Кременці, після чого покидає Російську імперію. Тепер він їде в Австрію, його чекають у Львові. Увечері 13 квітня, коли великий піаніст прибув до Львова, перед готелем, у якому він зупинився, члени Галицького музичного товариства заспівали на його честь дві кантати. Майже місяць прожив Ліст у цьому місті. За цей час він дав чотири сольні концерти, брав участь у двох камерних концертах, а в одному з виступів, після виконання з оркестром Концерту К.-М. Вебера, диригував Великою симфонією Л. Бетховена. Показовий його лист, написаний зі Львова К. Вітгенштейн: «Моє перебування в Лемберзі було дивним із усіх точок зору. Ви не можете уявити, з якою доброзичливістю і симпатією я був прийнятий протягом місяця, який там провів. Безліч обідів і вечерь. Три-чотири знайомства по-справжньому цікавих, які могли б перерости в дружбу. Про них я Вам розповім пізніше детальніше, оскільки цих людей Ви знаєте. І, нарешті, обов’язок і тісний зв’язок з країною, для якої я теж не чужий і до якої я починаю відчувати прихильність усім кращим, що в мені є».
Наприкінці квітня Ліст їде до Чернівців, де дає три концерти. Звідси через Ясси і Галац його шлях лежить на Константинополь. «Мені інколи страшно, — пише він княгині, — що наші прекрасні проекти стосовно Одеси можуть провалитися. Але що б не сталося, Ви залишитеся доброю і щедрою, такою, яка Ви є і якою я захоплююся».
28 липня, після блискучих виступів у Туреччині, на пароплаві «Петро Великий» Ф. Ліст прибуває до Одеси. «Ліст! Ліст! Ось ім’я, ось слово, ось єдиний звук, у якому злилося захоплення нашої публіки, ось точка, на якій зосередилися всі погляди, і слух, і всі її уподобання», — писала газета «Одеський вісник» у цей час. Нарешті відбувається довгождана зустріч Ліста з Кароліною Вітгенштейн і... її чоловіком. Майже півтора місяці пробув піаніст в Одесі. За цей час він виступив у декількох бенефісах і дав шість сольних концертів, один із яких був благодійним. Виручені на цьому концерті тисячу рублів сріблом великий віртуоз пожертвував Олександрівському дитячому притулку. В цей же час вирішувалося майбутнє Ліста і Кароліни. Є припущення, що князь Вітгенштейн не випадково приїхав до Одеси. Скоріше за все, вже тоді вирішувалося питання його майбутнього розлучення з княгинею. Виїжджаючи з Одеси, Микола Вітгенштейн запросив Ліста погостювати у Воронінцях, хоча сам він виїжджав на зиму до Німеччини. Хоч як би там було, але Кароліна переконала Ф. Ліста в тому, що настав час зробити той крок, про який він давно мріяв, але не міг на нього наважитися: залишити велику сцену і повністю присвятити себе композиторській творчості. З Одеси піаніст виїхав на концерти до Миколаєва і Єлизаветграда (нині Кіровоград). Тут великий віртуоз без помпи і гучних заяв закінчив свою багаторічну кар’єру концертуючого піаніста. В кінці вересня він втретє приїжджає у Воронінці. Тоді ж він пише своїй матері: «Несподівана і вирішальна подія схиляє чашу терезів, як здається, у бік щастя. 1847 рік приносить мені успіх!»
Природа Поділля і народні пісні, почуті тут, надихнули Ліста на написання фортепіанного циклу «Колоски, зібрані у Воронінцях» («Glanes de Woronince»). До нього увійшли три п’єси: «Українська балада» («Думка»), «Польські мелодії» та «Жалоба» («Думка»). Перша п’єса написана на тему пісні Марусі Чурай «Ой, не ходи, Грицю». У другій п’єсі Ліст використовував тему польської народної пісні та тему пісні Ф. Шопена «Бажання». У основі третьої п’єси тема всім відомої української народної пісні «Віють вітри». Цей цикл композитор присвятив дочці княгині — Марії Вітгенштейн. Їй же він присвятив чотири дитячі п’єси, записані ним у подарований їй Альбом. Це унікальний приклад дитячої музики Ліста, на жаль, у нас в Україні невідомий. Цей Альбом був викуплений із приватної колекції на аукціоні лише в кінці XX століття. Три п’єси написано на теми польських народних пісень і одна, під назвою «Гриць», — на тему все тієї ж, що так сподобав Ліст, пісні «Ой, не ходи, Грицю».
Тоді ж у Воронінцях Ліст написав п’єси «Заклик», «Благословення Бога наодинці» й «Гімн коханню». Пізніше вони увійшли до циклу «Поетичні й релігійні гармонії», присвячений К. Вітгенштейн.
У середині січня 1848 року Ф. Ліст покинув Україну, виїхавши до Веймара, де в подальші роки служив капельмейстером при дворі герцога Веймарського. Незабаром услід за ним виїхала Кароліна з дочкою. Веймарський період життя (1848 —1861) був найпліднішим у творчості композитора, і багато в чому це стало можливим завдяки беззавітному коханню і підтримці Кароліни Вітгенштейн. 1855 року на день народження княгині Ф. Ліст підніс їй переплетені в одну книгу 12 симфонічних поем з таким присвяченням: «Тій, яка коханням довела свою віру, надії якої не переставали зростати і в стражданнях, яка знаходила щастя в самопожертвуванні, їй, яка нині і навіки супутниця мого життя, небесне зведення моїх дум, моє живе божество, символ душі моєї — Жанні Єлизаветі Кароліні. Ф. Ліст».
Із усього викладеного читач побачив, наскільки важливим у житті Ліста був період, прожитий в Україні.
СПАДЩИНА КЛАСИКА Й УКРАЇНА
До речі, на прес-конференції в Національній філармонії серед її учасників були: посол Угорської Республіки Міхай Баєр, генеральний директор філармонії Дмитро Остапенко та інші, але, на жаль, не було нікого з Міністерства культури і туризму України. Таким чином, це було відкриття Міжнародного «Року Ф. Ліста» не в Україні, а у філармонії. Приємно було почути, що в Будапешті назвали аеропорт ім’ям Ф. Ліста, що «Рік Ліста» є важливою подією в культурному житті всього світу. Але дивно було те, що навіть у прес-релізі не було жодного слова про роль України в житті великого угорця. Посол, посилаючись на кризу у своїй країні, зізнався, що великих концертів за підтримки Угорщини в інших містах України не буде. Зате представники філармонії розповіли, що у них запланований ряд цікавих концертів. Так, концерти справді цікаві, але чомусь, знову-таки, немає жодного концерту, присвяченого Лісту й Україні! Адже тут були написані твори, які повинні звучати в нашій країні в першу чергу! Організатори пообіцяли, що, можливо, в наступному сезоні щось і буде! А можливо, вони просто не знають, адже цикл «Колоски, зібрані у Воронінцях» жодного разу в повному об’ємі в колишньому СРСР не видавався(!), на ім’я К. Вітгенштейн просто було накладено табу, і само перебування Ліста в Україні ніколи глибоко не вивчалося! Сьогодні вистачить пальців однієї руки, аби перерахувати наукові публікації в українському музикознавстві, присвячені перебуванню композитора в Україні. І від цього стає дуже сумно. Життя і творчість Ф. Ліста музикознавці всього світу вивчили вже дуже глибоко, а ось український період його життя для них залишається невідомим, про нього вони знають лише у загальних рисах. Цього року в рамках Міжнародного «Року Ф. Ліста» в України з’явився шанс показати себе країною, що поважає і вивчає свою культуру й історію. І все-таки жевріє слабка надія на те, що наші чиновники від культури це зрозуміють. Хоча, очевидно, шанс може бути так і не використаний (як і 2010 року, ювілейний рік Ф. Шопена й І. Падеревського). Що ж можна було б зробити в цій ситуації? Насамперед потрібна перша українська книжка про Ф. Ліста з акцентом на його перебуванні в Україні. Зараз я над нею працюю. Хотілося б устигнути видати її цього року. По-друге, випустити кольоровий альбом «Ф. Ліст в Україні». Меценати, де ви? Адже такого альбому ніколи не було! І, повірте, враховуючи кількість Лістовських товариств у світі, попит він матиме. По-третє, розробити туристичний маршрут «Дорогами Ліста в Україні» або «Україна очима Ліста». Ця робота мною теж вже ведеться, приєднуйтеся! По-четверте, як здорово було б зняти документальний фільм на цю тему. По-п’яте, хочу звернутися до всіх педагогів-піаністів. Будь ласка, вивчіть зі своїми учнями твори Ліста, написані в Україні. І включайте їх до концертів, які проводитимете до ювілею композитора. Ноти ви можете скачати в інтернеті: imslp.org/wiki/Glanes_de_Woronince,_S.249_(Liszt,_Franz). Пишіть на мій е-mail: [email protected] і я із задоволенням відповім на ваші запитання й допоможу. Можу приїхати до вас із лекціями і своїми концертами, присвяченими Ф. Лісту і його перебуванню в Україні. Недавно мене запрошували до Вінниці на I регіональну музикознавчу конференцію, де я розповідала про Ф. Ліста в Україні. Ви б бачили, яке зацікавлення виявили всі присутні! Здавалося б, що про Ліста все давним-давно відомо, а виявляється — для нас, в Україні, робота ще тільки починається.
