У світі класичного мистецтва є свої зірки, величина яких визначається концертами на престижних сценах, виступами з кращими оркестрами світу й співробітництвом із відомими диригентами. Їхня місія нелегка, бо подолання відстаней, зміна клімату й годинних поясів не повинні жодним чином позначитися на творчому процесі під час виступу. Талант і велика робота таких артистів дозволяють їм доносити до слухача власне розуміння епох і стилів, у сучасному звучанні відтворювати твори великих майстрів минулого й сьогодення.
До подібних видатних митців сучасного класичного мистецтва належить відомий грецький піаніст Дімітріс Сгурос, який уперше виступив у Києві. На сцені Національної філармонії він виконав Третій концерт Сергія Прокоф’єва у супроводі Симфонічного оркестру філармонії під управлінням Ігоря Палкіна. Цей вечір був присвячений 189-й річниці початку грецького національно-визвольного повстання, а концерт організований за підтримки Посольства Грецької Республіки в Києві. Важливість цієї культурної події важко переоцінити хоча б тому, що минуло вже майже 40 років (!) після гастролей співвітчизниці Дімітріса Сгуроса, соратниці Марії Каллас — чудової піаністки Вассо Даветці. І от знову грецьке фортепіанне мистецтво було представлене екстраординарною особистістю.
Творчий шлях Дімітріса Сгуроса — яскравий приклад того, як піаніст може досягти найвищих вершин у музиці. Він народився 1968 року в Афінах. Почав навчатися грати на фортепіано у віці шести років, через рік пішов одразу в шостий клас музичної школи. Після її закінчення удосконалював свою музичну освіту в університеті Меріленд і Королівській лондонській академії, яку закінчив із рекордно високими оцінками, отримавши 98 балів зі 100. При цьому Дімітріс є випускником математичного факультету Афінського університету.
Коли почув гру юного музиканта один із відомих піаністів ХХ століття Артур Рубінштейн, він подарував Сгуросу свій золотий годинник зі словами: «Я дякую Господу, що дожив до цієї миті, адже кращого піаніста я не чув за все своє життя». Початком світової кар’єри тоді ще юного 12-річного піаніста було його виконання складного Третього концерту Рахманінова у супроводі Вашингтонського симфонічного оркестру під управлінням Мстислава Ростроповича. Далі — співробітництво з видатними маестро, яких приваблювала зріла як на його роки творча манера піаніста, професіоналізм і, звичайно ж, яскрава індивідуальність Дімітріса Сгуроса. Серед них — Євген Свєтланов, Герберт фон Караян, Моріс Янсонс.
Сгурос виступав у нью-йоркському Карнегі-холі, паризькому залі Плейєль, на кращих сценах Амстердама, Відня, Мельбурна, Токіо й Сіднея, у філармоніях Берліна, Лондона й Софії. В 2005 році піаніст виступив у Карнегі-холі з благодійним концертом, кошти від якого перерахували на допомогу постраждалим від цунамі. Того ж року він грав у Кремлі з оркестром Большого театру з нагоди 60-річчя завершення Другої світової війни, а у 2008-му дав концерт у Китаї на відкритті Олімпійських ігор. У репертуарі Сгуроса великий перелік складних творів для фортепіано з оркестром. Піаніст багато виступає з сольними програмами, записує аудіо- й відеодиски.
На прес-конференції, організованій напередодні концерту, Дімітріс Сгурос легко привернув до себе аудиторію. На запитання про перспективи музичної педагогіки у нього на Батьківщині, не акцентуючи на тому факті, що в Греції до цих пір не можна отримати вищу освіту з музично-виконавських спеціальностей, Сгурос відповів: «Ми робимо все, що можемо, для її розвитку і покращання». Скромно не згадав того факту, що виступає з лекціями й педагогічними семінарами в Греції та за кордоном, що заснував іменну стипендію-премію, яку отримують найбільш перспективні студенти Нової консерваторії міста Салоніки. Зате не забув нагадати, що Давня Греція була і залишається засновницею європейської культури: «Я думаю, що і ви так вважаєте, оскільки запросили мене!»
Надзвичайний і Повноважний Посол Греції в Україні пан Георгіос Георгунтзос, який очолював конференцію, зізнався, що своїм захопленням Києвом піаніст допоміг йому по-новому подивитися на місто й ще більше полюбити його. Сгурос милувався й весняною погодою, й архітектурою Києва, про яку він і раніше знав не лише з чуток. Згадав ім’я засновника української композиторської школи — М. Лисенка, наголосив, що значення творчості цього композитора ще недостатньо усвідомлене музикантами. Перші враження від України, за словами піаніста, спонукали його замислитися й про наступні концерти з симфонічними оркестрами інших українських міст — Донецька, Одеси, Львова.
Нагадаємо, Сергій Прокоф’єв, автор концерту, який обрав для своїх українських гастролей Сгурос, народився 1891 року в селі Сонцівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині село Красне Красноармійського району Донецької області). Концерт №3 «До-мажор» Сергія Прокоф’єва був уперше виконаний автором у 1921 році з симфонічним оркестром Чикаго під управлінням Фредеріка Стока. Твір складається з трьох частин, загальна тривалість — близько 30 хвилин. Друга, повільна частина концерту, що має лірико-драматичне коло образів, є темою з варіаціями, першу версію якої С. Прокоф’єв створив у 1913 році — на вісім років раніше завершення роботи над твором.
Цього разу концерт Прокоф’єва завершував програму, на початку якої симфонічний оркестр виконав Третю симфонію Ф. Мендельсона-Бартольді й оркестрову сюїту «Матінка гуска» М. Равеля.
У залі, прикрашеному національними прапорами Грецької республіки й України, були присутні представники дипломатичних місій, акредитованих у Києві. Глава грецького посольства назвав Дімітріса Сгуроса «видатним музикантом сучасності й спадкоємцем золотого віку фортепіанного мистецтва». Проте навіть такі високі епітети не змогли повною мірою відобразити величину таланту музиканта, з яким українська публіка вперше познайомилася того вечора.
Техніка Сгуроса й художній смак були бездоганними. Є в грі піаніста і гіпнотична магія, й філософська глибина, й легкість та чіткість, й імпровізація та конструктивна ясність. Темп швидких частин нагадував про стрімкість гри самого Сергія Прокоф’єва і, здавалося б, перевершував межі людських піаністичних можливостей. Винагородою стали овації публіки. Виконавши на біс юнацький етюд Скрябіна, музикант укотре вразив фантастичною віртуозністю в етюді Мошковського, який завершив його тріумфальний виступ. Хочеться сподіватися, що Дімітріс Сгурос не відступиться від свого задуму виступити в найбільших містах України, і ми ще не раз почуємо його чудову гру.
