Сьогодні стартує головна спортивна подія чотириріччя для тих, кому зима з її холодами та снігом виявилася милішою, ніж літнє сонце та спека. Хоч Україна традиційно сильніше виступає на літніх Олімпіадах, (чого тільки варті дев’ять золотих медалей, завойованих нашими спортсменами в Атланті та Афінах), і у наших «зимників» переможних традицій та своїх «зірок» хоч відбавляй. Уперше українці взяли участь на XV Олімпійських іграх 1952 року в Гельсінкі. Відтоді жоден зимовий форум не пройшов без їхньої участі. У цілому на зимових Олімпійських іграх у складі СРСР республіку представляли 959 атлетів, які завоювали 207 золотих, 134 срібні та 139 бронзових медалей.
Після розвалу Союзу наші успіхи стали значно скромнішими. Занепала інфраструктура, виїжджали у пошуках кращої долі тренери та спортсмени, гроші з бюджету виділялися крихітні. З такою диспозицією ми й підійшли до першої нашої самостійної Олімпіади в норвезькому Ліллехамері-94. Як і прогнозувалося, молода команда, яка працювала практично на голому ентузіазмі, великих сюрпризів не принесла. Але було тоді щось, про що шанувальники спорту не можуть забути й досі. Сльози відчаю маленької, тендітної фігуристки Оксани Баюл після довільної програми, коли вона помилково вирішила, що посіла друге місце в суперництві з маститими американськими суперницями. І радість, коли комп’ютер усе-таки вивів її на загальне перше місце. Сльози змінилися усмішкою та очікуванням, коли ж під склепіннями льодового палацу зазвучить гімн України. У організаторів такого просто не було! Довелося чекати, поки один із членів нашої делегації не з’їздить до готелю і не привезе запис на простій касеті. Той драматичний «золотий» тріумф, на жаль, так і залишився єдиним. Останнім же нашим успіхом стало «срібло» біатлоністки Олени Петрової в Нагано-98. Минулу Олімпіаду наші спортсмени провалили, залишившись без медалей. Утім, чи доречно так говорити на фоні двох медалей Ліллехамера та однієї — Нагано?
Про шанси нашої молоді в Турині фахівці висловлювалися, як завжди перед «проблемною» зимовою Олімпіадою, дуже обережно. Ми й не чекаємо дива, але... так хочеться, щоб почуття дванадцятирічної давності повторилися.
А тим часом у Турині наводять останні штрихи. Парламент Італії відкинув можливість введення мораторію на кримінальне переслідування спортсменів, які попалися на допінгу на території країни. Таким чином, усі учасники Олімпійських Ігор, допінг-проби яких виявляться позитивними, ризикують потрапити до в’язниці. Про це повідомив президент Міжнародного олімпійського комітету Жак Рогге, який провів спеціальну прес-конференцію спільно з головою МОК Італії Маріо Песканте. Він розповів, що досягнуту раніше усну домовленість про те, що покарання спортсменів цілком знаходитиметься у відомстві МОК, на ділі так і не було втілено в життя, повідомив у випуску новин телеканал «Спорт». Рогге підкреслив, що в тому випадку, якщо італійське правосуддя матиме у своєму розпорядженні докази того, що спортсмен або будь-який інший член олімпійської делегації провіз до країни заборонені препарати, його буде негайно заарештовано і поставлено перед судом.
Утім, справжні спортсмени в’язниці не бояться. У XX Олімпійських іграх візьмуть участь 82 Національні олімпійські комітети. Це новий рекорд зимових Олімпіад, який побив рекорд Солт- Лейк-Сіті на п’ять країн. За підрахунками організаторів, 60% атлетів становитимуть чоловіки і 40% — жінки. До речі, цікаво, що на перших Іграх у французькому Шамоні в 1924 році змагалися 247 чоловіків і всього 11 жінок. МОК з 1991 року намагається вирівняти дисбаланс, хоч він і скорочується, за допомогою мораторію на введення в олімпійську програму нових чоловічих видів спорту. Нагадаємо, що в Італії нашу країну представляють 53 атлети в 10 видах спорту. Наш баланс виявився середньостатистичним — 29 чоловіків та 24 дівчини.
