Співачки запросили представників ЗМІ у студію, аби показати, як народжується натхнення, імпровізували, виконуючи композиції зі свого останнього альбому «Жовта кульбаба». В їхніх піснях — джазові й блюзові інтонації, елементи музики нью-ейдж. Не останню роль у цьому зіграв досвід, який Леся і Галина винесли зі своїх численних закордонних гастрольних подорожей. Свою творчу стежину співачки окреслюють як «дорослу альтернативу», яка включає в себе багатожанровість. Вони не шукають легких шляхів у музиці. Цей гурт дивовижно поєднує слово і звук, тонко віддзеркалюючи у своїй музиці українську душу. Сестри Тельнюк не розважають слухачів, а змушують мислити, аналізувати. Їхні «Жовті кульбаби» — це світ пошуків і намагання зрозуміти себе через сповідь усім нам...
— Правдивість, справжність, органічність — найважливіше, чого ми намагаємося дотримуватися, — підкреслюють сестри. Усе має бути природно, без притягнутого за вуха. Цього ми намагаємося дотримуватися в одязі, гримі та в інших атрибутах. Головне — бути максимально чесними перед собою і перед тими людьми, до яких ми виходимо.
Вони могли піти різними творчими шляхами, але обрали свій — непопсовий, для інтелектуальних і мислячих слухачів.
Важливою є громадянська позиція дуету. Деякі з пісень з репертуару сестер створені на знаковій поезії Василя Стуса. На питання «Дня», чи не бажають пані Леся та Галя приєднатися до ініціативи нашої газети щодо надання Донецькому національному університету імені Василя Стуса, сестри Тельнюк відповіли: «Ми разом із Дмитром Стусом, сином поета, провели турне «Стусове коло» — це 15 вистав мультимедійного шоу, яке показали по Україні. Ми би з радістю виступили в Донецькому національному університеті з цією програмою для того, щоб ті, хто не знає про Стуса чи піддається на провокації, змінили свою думку. Донбас взагалі цей проект дуже добре підтримував. І кожне місто нас тепло зустрічало, так було і в Слов’янську, і в Маріуполі. Василь Стус — це така постать, до якої треба дорости, не можна просто назвати університет і думати, що проблема вирішена. Проблема глобальна, загальнонаціональна. І ми сподіваємося, що люди до цього доростуть, ми все вкладаємо, що можемо».
Нагадаємо, «Стусове коло» — своєрідна поетично-музична і театральна майстерня вільних художників. Безпосередніми учасниками тієї акції були: режисер-постановник Сергій Проскурня, письменник і літературознавець Дмитро Стус, який у виставі не грав, а ділився своїми дитячими й юнацькими спогадами, переживаннями, навіть конфліктами з батьком; Сестри Тельнюк — музичний колектив, який на вістрі рок-музики перейняв посил поезії Стуса, а також київський актор Роман Семисал, який на сцені Театру російської драми ім. Лесі Українки зіграв роль поета у виставі «Іду за край». «Стусове коло» — театральне дійство, яке поєднало спогади, поезію, музику, що пронизана щирістю людей, для яких Василь Стус був своєрідним лакмусовим папірцем у власному торуванні життєвого шляху...
А щодо альбому «Жовта кульбаба», то писався він по обидві сторони океану.
— «Жовта кульбаба» — продовження еволюції, ми працювали навіть у ті моменти, коли я була в Америці, а Леся залишалася в Україні. Ми писали пісні, влаштовували репетиції, використовуючи інтернет, — каже Галина. — З іншого боку, кожна наша робота — то стрибок. Тому що саме існування нашого гурту в Україні — це стрибок в очах тих, хто творить тут дешевий гламур, базарний ринок, шоу-бізнес, який тупіє, звіріє, вироджується. «Сестри Тельнюк» постійно повертаються, але тримають двері «напівпрочиненими». Таку долю ми собі обрали й щасливі від того. Хіба що стали гостріші, міцніші, жорсткіші. Наша внутрішня боротьба за себе пішла нам на користь.
— Ще одна особливість цього проекту полягає в тому, що ми показали інтимну сторону, наш внутрішній світ, — розказали сестри Тельнюк. — Як створюється музика. Можна зазирнути в таємний кадр, де відтворюється музика і наші емоції. На репетиції ми нічого спеціального не робили, не гримувалися, а показали журналістам, як розквітає «Жовта кульбаба».
— Основне завдання проекту «Жовта кульбаба: у вікні» — потрапити за лаштунки під час репетиції. Побачити, що відбувається у вікні звукозаписуючої студії. Якщо забрати світло і камери, то саме так відбуваються репетиції гурту. Ми їх записали на відео з якісним звуком. На Заході така річ називається rehearsal, в українській мові точного відповідника немає, — сказав директор проекту «Тельнюк: Сестри» Назар Стригун. — У принципі це технічний матеріал, проте прихильникам та друзям дуету буде приємно переглядати відеорепетицію. Цим ми поставили величезну крапку під назвою «Жовта кульбаба» і починаємо роботу над новою програмою...
Під час зйомок проекту було виконано «наживо» сім пісень з альбому «Жовта кульбаба» та бонус-треки, про які самі музиканти заздалегідь не знали, це народжувалося як імпровізація від емоцій усіх присутніх. Останні три пісні співачки виконали акустично. А ще був чудовий магічний звук бандури та фортепіано, якими володіє Леся Тельнюк, і досконала гра музикантів. Сильні голоси сестер та щирі тексти пісень створили творчу атмосферу. За вікном студії були шанувальники, що переживали за гурт, а звукорежисер Костянтин Костенко по мікрофону передавав гучні оплески слухачів.
Записували і знімали репетицію сестер на студії «Комора», яка вже в 1990-ті роки приймала в себе такі гурти, як «Брати Гадюкіни» та «Кому Вниз», а нині вперше в Україні запропонувала інший формат від співачок.
За словами генерального директора компанії «Комора» Олега Репецького, «це ніби і концерт, ніби й ні. Це ніби і студійна робота, але ж сестри Тельнюк грали і для вас. Крім того, задіяно багато камер і мікрофонів, щоб передати емоції, рухи, міміку. Репетиція йшла без дублів, і саме це і є цікавим для слухачів і глядачів».
