На сцені Театру ім. Лесі Українки з 4 по 6 грудня відбудуться гастролі московського театру «Современник» під керівництвом Галини Волчек
Кияни та гості нашої столиці познайомляться з виставою «ЗАЄЦЬ LOVE STORY». У головних ролях виступлять прем’єри трупи — Валентин Гафт і Ніна Дорошина. Нинішні гастролі відбудуться завдяки підтримці «Альфа-Банку», «Українського фонду миру» за патронатом Надзвичайного та Повноважного Посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна.
Рік тому, в листопаді, «Современник» приїздив у Київ, щоб познайомити нас зі своїми резонансними спектаклями — «П’ять вечорів» і «Пігмаліон». За словами Галини Волчек, їхній колектив обожнює Київ, українських глядачів, завжди з радістю приїздить у нашу столицю. У цьому році «Современник» уперше побував на великих гастролях у Франції. Так склалося, що за п’ятдесят із гаком років свого існування театр, що об’їхав зі спектаклями більшість європейських країн і безліч разів гастролював у США, ніколи не був у Парижі. На гастролях «Современник» грав на сцені Театру «де Пар» два спектаклі — «Крутий маршрут» за книгою Євгенії Гiнзбург і «Вишневий сад» А. Чехова (кияни бачили ці постановки 1998 року). Для організації цих гастролей була запрошена київська продюсерська компанія «Едвайс», генеральним продюсером якої є Оксана Немчук. Вони пройшли з величезним успіхом, і це подвійно приємно, що наша співвітчизниця О. Немчук, що вперше познайомила українських театралів iз прославленим «Современником», тепер щорічно, протягом уже дев’яти років, радує публіку кращими спектаклями москвичів.
Прем’єра спектаклю «ЗАЄЦЬ LOVE STORY» відбулася 15 квітня цього року. У його основі — п’єса Миколи Коляди «Стара зайчиха», яка, щоправда, зазнала трансформації у процесі репетицій. По суті, це авторське прочитання артистами і режисером сюжету, який написаний Колядою. Через тридцять років, за екстремальних обставин, у готелі маленького містечка зустрічаються колишні чоловік і дружина — в минулому артисти провінційних театрів, вершиною їхньої сценічної творчості була участь в п’єсі «Зайчик-Задавака». Анекдот, який лежить в основі п’єси, став для постановника спектаклю Галини Волчек, артистів Ніни Дорошиної та Валентина Гафта мотивом до створення характерів головних героїв. Сценічний текст дуже відрізняється від п’єси, оскільки він просякнутий різними вставками, зокрема, авторськими текстами Валентина Гафта. Внаслідок цієї творчої роботи сформувався жанр спектаклю — трагіфарс (за визначенням Галини Волчек), хоча в афіші залишилося авторське визначення — «комедія». Змінилася і назва — «ЗАЄЦЬ LOVE STORY», яка належить перу Валентина Гафта та набагато точніше відповідає сценічній дії цього твору.
Після прем’єри критики не скупилися на компліменти: «…У спектаклі «на двох», особливо, звичайно, якщо ці двоє — Гафт і Дорошина, смішно шукати, хто грає краще, хто в ту або іншу мить виходить уперед. Вони і не рвуть один у одного оплески, не педалюють репліки, здатні викликати сміх. Важливішими є паузи, часом довгі, в іншому місці і з іншими артистами — просто неймовірні, але їхньої майстерності і, мабуть, акторської відваги (не досвіду, досвід тут ні до чого!) вистачає, щоб у паузах зал електризувала тиша. І Гафт, і Дорошина — з тих акторів, які вміють на сцені мовчати, і їхнє мовчання може бути змістовнішим за слова і, часом здається, може тривати й тривати»...
У роботі над спектаклем «ЗАЄЦЬ LOVE STORY» брали участь: сценограф Микола Симонов, художник із костюмів Ольга Резниченко, музика записана на студії «Аудіотеатр» Асафа Фараджева. (кияни знайомі з музичним оформленням віктюківських «Служниць», «Дами без камелій» та ін.) Художником зі світла виступив Дамір Ісмагілов, а консультантом із пластики стала відомий тренер з фігурного катання Тетяна Тарасова.
