Міжнародний письменницький форум «Слово без кордонів» був ініційований і організований Спілкою письменників України. За словами організаторів і учасників, завдяки Форуму, Київ на два дні перетворився на світову літературну столицю, бо з’їхалися сюди представники письменництва з 15 країн Європи та Азії, серед яких Велика Британія, Білорусь, Польща, Грузія, Болгарія, Латвія, Таджикистан, Росія, Сербія, Японія. Щоправда, з першу було заявлено про участь 17 країн, але в останній момент представники Македонії (в силу об’єктивних причин) змушені були відмовитися від приїзду до нашої столиці. Так само як і литовська делегація, яка скасувала поїздку через смерть класика литовської літератури Альфонсаса Малдоніса.
— Можна сказати, що всі наші завдання реалізувалися на 100%, — переконує один із головних співорганізаторів Форуму, член СПУ, чи не єдиний в Україні перекладач іспаномовних творів, Сергій Борщевський. — Нам вдалося зібрати представників багатьох країн — керівників творчих спілок, українознавців, україністів, перекладачів.
Зустрiчалися серед гостей Форуму видатні люди. Наприклад, японець, президент Асоціації японсько-українських культурних обмінів Мотохіро Оно, який заснував у себе на батьківщині видавництво «Дніпро». А британка Віра Річ, за словами Сергія Борщевського, «просто класик», вона вже протягом 50 років перекладає з української, білоруської, польської, румунської, російської, давньоісландської, іспанської мов. Вона відома тим, що є авторкою найповнішої версії «Кобзаря» англійською мовою. У 1997 році Віра Річ була нагороджена Премією ім. І. Франка, а у 2006 році відзначена орденом «Княгині Ольги III ступеня». Так само Франківською премією був нагороджений інший учасник Форуму, латвієць Кнутс Скуєнієкс, якому, зокрема, належить переклад латиською збірки поезій Лесі Українки «Сестра громовиці».
Учасникам Форуму запропонували доволі насичену дводенну програму, яка переважно складалася з виступів учасників і знайомством зарубіжних письменників із Києвом. Закривав Форум літературно-мистецький вечір у Національній філармонії України читанням поезій і подяками з боку учасників письменницьких «зборів» за гостинність... Два іноземних учасники — білорус Сергій Законніков, а також Володимир Сарішвілі з Грузії, прочитали поезії, присвячені Україні. Шалені оплески зірвав Законніков, поезія якого дуже патетично закінчувалася словами: «Слава Україні! Живи, Білорусь!».
Відкритою і дуже щирою була голова Спілки письменників Грузії Маквала Гонашвілі: «Якщо людину хоча б хтось чекає в якійсь країні, то ця країна стає їй Батьківщиною. Тепер я знаю, що Грузія стала Батьківщиною для усіх країн-учасниць Форуму. Коли ми разом, ніяка небезпека в світі нам не загрожує.»
Польський поет і прозаїк Войцех Пестка вважає, що «протягом двох днів частина кордонів, які є поміж людьми, стерлася, а слово віднайшло свою вартість і гідність». Ще експресивнішим був інший польський представник Александр Навроцький (поет, прозаїк, есеїст, критик, організатор Світових Днів поезії під патронатом ЮНЕСКО), яким сказав: «Україна — наша друга душа»...
Центральним пунктом програми стало підписання Угоди між країнами-учасницями Форуму про співпрацю. «Ще одне завдання, яке стояло перед нами — це створення Міжнародної асоціації творчих спілок «Слово без кордонів», — сказав Сергій Борщевський, — на сьогодні Угоду про створення Асоціації підписали десять країн. Ці десять підписів — точка відліку, бо ця Угода забезпечує правові механізми для нашої співпраці. Окрім того, уже є домовленості, які виникли по ходу. Наприклад, Віктор Баранов, головний редактор журналу «Київ» домовився з Aлександром Навроцьким, який очолює аналогічне видання в Польщі, про обмінні номери. Окрім того, поляк подарував короткі антології угорської, французької поезії, щоб заохотити наступний випуск зробити українським»...
Та найголовніша «робота» Форуму — «просування» України у світі шляхом пожвавлення перекладацької творчості. Сергій Борщевський каже, що існує велика диспропорція між тим, як ми знаємо інші літератури і як у світі знають українську літературу. Тому одне з завдань Форуму організатори вважають у поштовху до того, щоб світ познайомився з літературною Україною. Ще одна задача — це відновлення обмінів студентами між університетами, на кшталт того, як це відбувалося в колишньому СРСР. Це непроста щоденна робота, але дуже потрібна і важлива.
