Україна долучена до загального культурного процесу. До 23 жовтня в Національній академії мистецтва та архітектури України триватиме виставка творів Кшиштофа Беднарського «Привид бродить». Уся експозиція зосереджується навколо конотацій розвитку скульптурних тем «Групового портрета» та «Тотального портрета Карла Маркса» з 1970-х до наших днів.
Куратором виставки виступив критик сучасного мистецтва Акілле Боніто Оліва — куратор 45-ї Венеціанської бієнале, легендарний автор терміна «транс авангард» і дослідник художників сучасності — від Франческо Клементе до Джека Кунса.
Синьйор Оліва — визнаний критик сучасного мистецтва, мабуть, один із найшановніших. Він професор історії сучасного мистецтва в Римському університеті «Ла Сап’єнца». Був куратором тематичних та міждисциплінарних виставок в Італії та за кордоном, у тому числі Contemporanea, Aperto 80, Avanguardiatransavanguardia, Arteedepressione, Minimalia; удостоєний кількох премій, серед них — Valentino d’Oro, міжнародної премії для мистецтвознавців.
КУРАТОРОМ ПРОЕКТУ «ПРИВИД БРОДИТЬ» ВИСТУПИВ ЛЕГЕНДАРНИЙ КРИТИК СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА АКІЛЛЕ БОНІТО ОЛІВА, АВТОР ТЕРМІНА «ТРАНСАВАНГАРД» / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
— Кшиштоф Беднарський коментує скульптурами ситуацію в Польщі та будує метафори для політичних поглядів суспільства, — зазначив Акілле Боніто ОЛІВА, куратор виставки. — Маркс у виконанні Беднарського підлягає постійній реінтерпретації залежно від культурного і політичного середовища. Коли я дивлюся на його твори, то замислююся про політичну відповідальність: мою, вашу, для кожного — свою! Для Кшиштофа це питання також актуальне. Цей роздум корегує та виміряє критичну дистанцію щодо мистецтва, яка завжди так чи інакше політично ангажована.
У Києві Акілле Боніто Оліва прочитав лекцію про сучасне мистецтво в Національному художньому музеї. Говорив про мистецтво після 2000 року. Зокрема, про постмодерн — перехідний період, впродовж якого розгорнулися різні діалоги, вибухнула криза і в царині гуманітарних наук, і в економіці. Але мала місце й велика ейфорія у світі, який у 1980-ті переживав час загальної і тотальної свободи. Безумовно, велике свято настало, коли впав Берлінський мур.
УСЬОГО ЗА 35 РОКІВ КШИШТОФ БЕДНАРСЬКИЙ СТВОРИВ З ЕПОКСИДНОЇ СМОЛИ, АЛЮМІНІЮ ТА БРОНЗИ ДЕКІЛЬКА СОТЕНЬ СКУЛЬПТУРНИХ ЗОБРАЖЕНЬ ГОЛОВИ МАРКСА. ПОЄДНУЮТЬ УСІ ЦІ РОБОТИ ІРОНІЧНІСТЬ, ПРОВОКАТИВНІСТЬ, БАГАТОЗНАЧНІСТЬ — ЯК ЗАКЛИК ДО ДІАЛОГУ З ГЛЯДАЧЕМ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Оліва говорив і про трансавангард як про «мистецтво вивільнення, без будь-яких обмежень, тобто мистецтво навіть у чомусь розбещене, яке здатне на все, в тому числі вести діалог із митцями, які представляють абстракціонізм та інші напрямки в мистецтві аж до поліхромії. Після політичної «оргії» 1960-х і знаменитого 1968 року художники почувалися покараними, в усьому домінувала політика. Потім, коли настала криза марксизму та інших рухів, почали розмірковувати про подолання догматичного бачення мистецтва. Тобто після цього «вивільнення», яке знаменує трансавангард, ми почали просуватися до кінця ХХ століття. Але ми залишаємося в межах постмодернізму — того, що зветься «кінцем великих метанаративів» і того, що я називаю «трансавангардом».
А в 1990-ті принципи трансавангарду починають застосовуватися з використанням об’єктів, інсталяції, поєднання архітектури, живопису і скульптури. Це, наприклад, Джеф Кунс в Америці, Дмитрієвич у Хорватії та багато інших. Художники, які переносять головну точку за рахунок використання того, що я називаю «сукупністю об’єктів», об’єктів повсякденності. Поряд із втратою ідеології поширюється еротизм, який тягне за собою падіння моралі. Згодом уже внаслідок травматичної події 11 вересня 2001 року настав шок, який струсонув усю систему мистецтва...
У чому головна функція мистецтва сьогодні? Як вважає арт-критик, «виробляти, створювати нові пізнавальні процеси, екзальтувати суб’єктивність глядача, міксувати і створювати інтерактивність. І найголовніше — робити масаж атрофованих м’язів колективної свідомості».
Основою виставки «Привид Бродить» Кшиштофа Беднарського є розвиток скульптурних тем «Тотального портрета Карла Маркса» і «Групового портрета». На виставці в Національній академії мистецтв України митець поєднує критику ідеології та критику поневоленого суспільства Польщі.
— Ми раді представити у Києві одного з найцікавіших сучасних польських митців, -сказав директор Польського інституту в Києві Ярослав ГОДУН. — На виставці можна побачити 16 робіт і три відеопроекції. Творчість Беднарського можна по праву вважати кращим проявом польської культури, яка схильна до висвітлення важливих політичних тем за допомогою почуття гумору. Кшиштоф Беднарський розпочинав свій творчий шлях наприкінці 1980-х. Тоді набрав сили рух «Солідарність», що обумовило демократичні зміни тієї доби, а польська культура опинилася в авангарді тих змін...
Так, інтерактивність робіт Беднарського переконливо простежується в інсталяції «Розпродаж Маркса» (Marxs for sale,1999), під час якого скульптури різнокольорових голів Маркса були виставлені у вітрині римського бутику Fendissime під написом «Розпродаж». Нині роботи із серії «Тотальний портрет Карла Маркса» є в колекціях та музеях Польщі, Італії, Франції, Німеччини, Угорщини, Литви й інших країн.
Усього за 35 років К. Беднарський зробив із епоксидної смоли, алюмінію та бронзи кілька сотень скульптурних зображень голови Маркса. Поєднують усі роботи іронічність, провокативність, багатозначність як заклик до діалогу з глядачем. Так, «зелена голова Маркса» ратує за права «зелених», рожева п’ятиметрова фалічна колона з голів експонувалась у центральному парку в Будапешті, і за ідеєю скульптора покликана допомогти угорцям перемогти стрес від спогадів про повстання проти комуністичного режиму 1956 р. та його жорстоке придушення радянськими військами. Колона — веселий яскравий фонтан — дає змогу подивитися на Карла Маркса, який асоціюється с радянським режимом, із посмішкою. Він уже не страшний, а кумедний! Ще одна скульптурна композиція представлена у Національному музеї Вроцлава. Вона має назву «Пташник» — у головах Маркса, які утворюють колону, зроблені отвори, щоб... птахи могли вити всередині гнізда.
Нагадаємо, Кшиштоф Беднарський народився 1953 р. у Кракові. 1978 р. закінчив Академію образотворчих мистецтв у Варшаві (майстерня професора Єжи Ярнушкевича і професора Оскара Хансена). Активно займався різними творчими дисциплінами, свого часу був тісно пов’язаний з театром Єжи Ґротовського, для якого в 1976—1981 роках проектував плакати. Із 1986 р. мешкає в Римі, але інтенсивною є також його присутність на польській мистецькій сцені. Ранні роботи митця стосувалися комуністичної пропаганди («Тотальний портрет Карла Маркса», 1978 р.) та суспільно-політичної ситуації в Польщі у період військового стану («Victoria», 1983 р., нині у Національному музеї в Кракові).
Найвідоміша робота — скульптурна інсталяція «Мобі Дік», 1987 р. (нині в колекції відділу ms2 Музею мистецтва в Лодзі, — є своєрідною іконою скульптурного мистецтва Польщі останніх двох десятиліть XX століття). Автор надгробного пам’ятника Кшиштофу Кесльовському (Варшава, 1997 р.), пам’ятника «Зустріч із Федеріко Фелліні» (Ріміні, 1994 р.), пам’ятника Фредеріку Шопену «Lanotebleue» (Відень, 2010 р.). Учасник кількох сотень колективних виставок. Лауреат нагороди імені Катаржини Кобро, 2004 р., і нагороди «Золота сова Полонії», Відень, 2012 р.
Виставка та лекційні заходи в Києві проводяться за підтримки Національної академії мистецтв України, Польського інституту в Києві, Італійського інституту культури в Україні, Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури.
