Головною героїнею повнометражного дебюту грузинської режисерки Деа КУЛУМБЕГАШВІЛІ «Початок» (Dasatskisi, Грузія-Франція) є Яна (Іамзе СУХІТАШВІЛІ) — в минулому акторка, а тепер шкільна вчителька й домогосподарка, мати сина Гіоргі й дружина Давида — лідера громади свідків Єгови у провінційному містечку. Фільм починається з молитви, яка обривається справжнім терактом: Свідків замикають в молитовному будинку і закидають коктейлями Молотова. Замах обходиться без жертв, проте розслідування не дає сподівань на відновлення справедливості, поліція радить забрати заяву — оскільки містяни налаштовані глибоко вороже проти єговістів.
Але цей фільм — зовсім не про релігійне протистояння чи проблеми нетерпимості. Сюжет розвивається довкола Яни; її внутрішню кризу прискорюють підпал і поява безцеремонного слідчого на ім’я Алекс, що переслідує героїню, уповні користуючись своїм владним статусом.
Тут немає нічого спільного з «класичним» (себто радянським) грузинським кіном. Жодного гумору чи лірики, ніяких запальних діалогів і протяжних пісень. Серед продюсерів фільму значиться зірка мексиканської режисури, неоднократний лавреат Канського фестивалю Карлос РЕЙГАДАС. Кулумбегашвілі в певних моментах спирається на його стилістику, та все ж її манера оригінальна. Довгі плани, зняті нерухомою камерою, кадр, що має колористичну насиченість, подібну до полотен пізнього Ренесансу (оператор — Арсеній ХАЧАТУРЯН), неквапний ритм, що не заважає наростаючий напрузі. Деякі сцени цілком складаються зі спостереження за Яною, яка блукає вдень і вночі по містечку і його околицях, загублена у своєму житті й думках. В одному моменті вона просто завмирає на величезний за екранними мірками час, і здається, що вона в глибокому сні чи навіть померла, аж поки не прибігає син, щоби розбудити її — й оце заціпеніння красномовніше за будь-які слова. Ніякого іншого фіналу, окрім максимально руйнівного, тут не може бути.
По суті перед нами сучасна історія Медеї — архетипової героїні (до речі, шанованої в Грузії), що долає жах патріархату ще більшим жахом — найстрашнішою жертвою. Діючи стриманими засобами, Кулумбегашвілі створила на екрані високу трагедію, заявивши про себе як зрілу режисерку вже на самому старті.
Фільм став справжньою сенсацією на фестивалі в Сан-Себастьяні (Іспанія), зібравши всі головні нагороди: Гран-прі за найкращий фільм, «Срібні раковини» за найкращу режисуру й найкращу жіночу роль і Приз журі за найкращий сценарій.
