Цього разу — французька комедія, метою якої є розважаючи вчити бачити, розуміти і — головне(!) — любити життя з усіма його казусами, плутаниною, дурощами та безглуздими ситуаціями. Режисер Григорій Зіскін (Канада) обрав для постановки п’єсу популярного французького комедіографа Марка Камолетті, якого люблять і ставлять французи, порівнюючи з такими відомими драматургами, як Бомарше, Лабіш, Фейдо та іншими. Вистава «Сімейна вечеря» — комедія ситуацій, де кожна сцена накочується одна на одну, утворюючи снігову грудку позитивних емоцій, не даючи глядачеві можливості відпочити... звісно, від сміху.
Дія вистави відбувається в будинку подружжя — Бернара (Борис Вознюк) і Жаклін (Тетяна Назарова). Літній сад із безліччю квітів, арка, звідки з’являються персонажі сценічної історії, ненав’язливий інтер’єр (сценографія — Олександр Опарін, Росія) дозволяє створити легку, невимушену атмосферу, життя у стилістиці французького шансону. Історія починається зі звичайних сімейних турбот: дружина має намір поїхати до мами, а чоловік «готується» її чекати. А далі — все, як у численних анекдотах про «чарівність» подружнього життя: поїздка зривається, а разом із тим і надія Бернара прикрасити свою самотність зустріччю з красунею Сюзанною. Але й Жаклін виявляється не промах. Її коханець — друг сім’ї Робер (Юрій Гребельник), котрий запрошений її чоловіком задля порятунку ситуації. І, можливо, герої якось би й виплуталися, але з’являється кухарка Сюзетта (Анна Варпаховська, Канада), якій згодом доводиться зображати коханку, племінницю, актрису — всього за 500 франків за кожну чергову роль. Із кожною сценою ця історія набирає нових обертів. Горе-коханці плутають «ролі», репліки, спальні, обмовляються, викручуються, прагнучи вийти сухими з води й при цьому не втратити своїх дружин і коханих. І, крім швидкої зміни ситуацій, один із засобів створення комічного — двозначність реплік персонажів, які буквально з останніх сил, відчайдушно намагаються реабілітуватися.
«Сімейна вечеря» є передусім акторською виставою. Попри те, що глядач дуже активно реагує на кожний новий поворот у розвитку дії, значний акцент — і на характерах персонажів. Псевдошляхетна господиня будинку Жаклін намагається «триматися» навіть у найбільш невигідній для себе ситуації; трохи недоладний, але не позбавлений упевненості в собі, Бернар виявляє неперевершений талант в організації подружніх зрад; добродушний, трохи соромливий Робер, котрий волею долі виявився учасником подій, так уживається в роль, що ближче до фіналу перевершує самого себе; хитра, весела кухарка Сюзетта (Анна Варпаховська), незважаючи на свою простоту, ухитряється непогано заробити на коханцях, що заплуталися; зарозуміла й водночас беззахисна красуня Сюзанна (Оксана Брезицька) не розгублюється і все-таки знаходить собі чоловіка, не виходячи з будинку Бернара. І, нарешті, поява чоловіка Сюзетти Жоржа, цієї «страшної людини», роль якого у виставі грає Давид Бабаєв, остаточно вбиває глядача: готовий порвати на шматки всіх реальних і потенційних коханців Сюзетти, він опиняється під каблуком у своєї хитрої дружини. Та саме поява Жоржа дозволяє розставити всі крапки над «і».
Як і належить за законом жанру, закінчується вистава хепі-ендом: подружжя залишається разом, а коханці знаходять одне в одному вдалу партію.
Із розв’язкою все стає на свої місця, й глядач розуміє, що життя прекрасне, якщо в ньому є місце сміху, грі, театру й, звичайно ж, отакій непередбачуваній «Сімейній вечері». А тому дивіться, смійтеся, радійте й роздумуйте... як і свої будні зробити нетривіальними.
