У галереї «Гама» проходить персональна виставка художниці-імпресіоністки з Білої Церкви». Серед робіт майстрині виділяється картина «Всупереч»: на потрісканому ґрунті проріс і зацвів червоний мак. Ця картина — автобіографічна. Вона символічно зображає самого автора, яка нині виросла й розквітла самобутнім талантом художника. Роботи Алли Преображенської вирізняються яскравістю та особливою експресивністю, активним мазком, що творять об’ємний живопис, який буквально «виходить» за межі полотна.
ТИША СЕРЕД СУЄТИ
У центрі Білої Церкви, посеред однієї з центральних вулиць міста знаходимо вивіску галереї «АллаArtGellery», що нагадує театр із живими сценами, що розгортаються в рамках картин.
— Мене приваблює робота в майстерні з глядачем, — зізнається художниця. — Коли за художником стежать кілька пар очей, це дає йому право створювати більш відкрите мистецтво. Люди затихають в очікуванні дива: що вийде в результаті? Приємно, що в такий спосіб можу зачепити за людську струну творчості й відкрити, можливо, несподівано для самого відвідувача, що він в душі романтик і прагне краси.
Алла Преображенська створює свої картини за один сеанс (стиль алла-прима).
— Намагаюся писати роботи швидко, перебуваючи в одному настрої, — ця неповторність моменту творчості така ж швидкоплинна, як і життя, — зізнається майстриня. — Вихлюпнути на полотно всю повноту відчуттів варто відразу ж, адже в наступний сеанс, приступаючи до полотна, настрій буде зовсім інший.
Як імпресіоніст Алла досить активна та імпульсивна жінка в житті. Вона з тих, хто перетворює життя на свято, їй важко стримати свої пориви чи замкнути їх у собі під замком сірого буденного дня. Десять років професійної діяльності змусили Преображенську об’їздити практично всю Європу в пошуках тих емоцій і відчуттів, які б надихали створювати яскраве мистецтво. Так з’явилися на світ цикли сонячних, насичених міських пейзажів Парижа, Амстердама, Венеції. Наша художниця так надихнула своєю живою роботою іспанців, що тубільці в 2004 р. організували протягом місяця в Іспанії українці виставку.
— Для мене кожна країна, в якій я побувала, асоціюється з якоюсь квіткою: Венеція, наприклад, з лотосом — така ж квітка, яка росте на воді, з незабутньою архітектурою, що відливає білим сяйвом на сонці. Франція — маки, якими був наповнений Париж, коли я приїхала, — на Свято Кензо всім в той день роздавали маки в парках. Це було так святково і радісно...
БОРОТЬБА ЗА ТАЛАНТ
Алла народилася в родині художника. Її дідусь — Віктор Преображенський — був досить відомий мистець довоєнного часу.
— На жаль, картини дідуся в родинній колекції не залишилися, бо в воєнний і повоєнний час його мистецтво буквально врятувало родину від голодної смерті, — розповідає художниця. — Проте батько дуже часто мені говорив, що моя манера письма дуже часто нагадувала стиль виконання робіт дідуся. Я малювала змалку і завжди повторювала собі, батькам, знайомим: «Буду художником». Батьки-інженери заохочували і сприяли моїм задаткам. Ходила до художньої студії, яка діяла при Будинку піонерів у Кіровограді, проте, коли настав час вибору інституту, батьки категорично заявили — «Художник — добре, проте це — несерйозно, от інженер — це справжня професія». Так я і стала інженером-конструктором по технологіям машинобудування.
Тільки Алла знає, скільки їй доводилося себе ламати, здобуваючи освіту за вибором батьків. А потім була робота по спеціальності на Першотравневому заводі в м. Біла Церква, куди переїхала по направленню після закінчення інституту разом із чоловіком... Та Преображенська ніколи не покидала свого улюбленого захоплення — писала аквареллю, виконувала графічні роботи. Освіта конструктора дала її живопису сильну логічну основу і базове володіння графікою. Принципи золотого перетину, симетрії, асиметрії й інших законів побудови простору на полотні в поєднанні із загостреним відчуттям кольору домінують в роботах художниці. Дійсно, картини Алли Преображенської, незважаючи на їхню емоційність, мають досить чітку логічно-вибудувану композицію. Проте потрібно було проявити неабиякий характер, щоб доказати всьому світу, що вона професійний художник. Якось Аллі довелося в художньому салоні оформляти свої роботи. Там її картини настільки сподобалися відвідувачам, що їх відразу ж придбали. Окрилена успіхом, вона взялася за написання нових робіт із таким натхненням, що її помітили в Києві, порадили взяти участь у виставці, яка проходила в Республіканському будинку художника. І це був тільки початок стрімкої кар’єри художниці яскравих барв життя... Як признається художниця: «Така вже в мене вдача, що задумала — йду до кінця, тим паче, що без творчості просто себе не уявляю»..
