Він являє собою класичну військову стрічку і присвячений, як всі вже здогадалися, знаменитому аргентинському революціонеру Ернесто Че Геварі, пише pravda.ru. Картина вийшла сильна. Почнемо з того, що виконавець головної ролі Бенісіо Дель Торо отримав на Каннському фестивалі приз за кращу чоловічу роль.
«Че» порівнюють з «довгою піснею, що складається з трьох нот». Автори дуже сконцентрувалися на подіях із життя Че Гевари, і передусім — воєнних діях.
Фільм складається з двох частин. Перша половина присвячена неймовірній за складністю кампанії Фіделя Кастро та його прихильників проти уряду Фульхенсіо Батисти, внаслідок чого Батиста 1959 року був скинутий. За батальними сценами слідує візит Че Гевари до Нью-Йорка — на засідання Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, який Че здійснив 1964 року.
У центрі уваги глядачів та автора — Че як колоритний, екзотичний персонаж — із незмінною трубкою, характерною зачіскою та войовничим виглядом. У фільмі показаний суперечливий статус революціонера й проблеми, які він створює Че як особистості.
В очах американського уряду Че Гевара — щось на зразок демона, тоді як для усього іншого людства він просто знаменитість, зірка, щось на зразок всесвітньо відомого актора.
Збентежені журналісти підлесливо намагаються взяти в Че інтерв’ю, захоплені фани просять його автографа, гості коктейль-пати в елегантних манхетенських апартаментах збираються навколо нього натовпом. Однак Че Гевара, медіазірка й кумир лівої інтелігенції всього світу, не дуже любить бувати на публіці й вважає за краще усамітнюватися зі своїми друзями десь на кухні.
Бенісіо Дель Торо старається бездоганно втілити образ легендарного революціонера. Він курить трубку або навіть чистить апельсин так само, як це повинен був робити сам Че, і ефективно наповнює цей образ своєю власною харизмою.
Жан-Поль Сартр якось сказав, що Че Гевара був «найціліснішою людською істотою нашого часу» — і це при тому, що його характеристика суперечила загальноприйнятому погляду на характер Че Гевари.
Для Сартра та інших людей, які сприймають його з симпатією, Че являв собою новий тип людини, яка втілює в собі чисту революційну цілісність — тобто вільного від звичайних пасток буржуазної суб’єктивності. Ці пастки, звичайно ж, часто роблять персонажів кіно цікавішими. Однак образ Че Гевари їх не потребує.
У суспільній свідомості він являє собою деякого мачо, марксистського супермена, в якому думки й почуття, дії та теорія, пристрасть і дисципліна сполучилися воєдино. Втілюючи цю ідею, Содерберг і Дель Торо (актор та продюсер) намагаються поставити Че вище реальності звичайної людської симпатії.
У Че були щирі друзі, й у тому числі — Фідель (Деміан Бичір) і Камілло Сьєнфуегос (Сантьяго Кабрера), він глибоко любив двох жінок. При цьому постійно був вимушений робити важкий вибір як стратег та польовий командир, страждав від нападів астми. І все-таки Че володів певною внутрішньою свободою, а його думки та емоції служили тому, щоб дії були якнайбільш рішучими та ефективними.
У другій половині фільму, що відтворює провалену спробу Че здійснити революцію в Болівії, творці фільму демонструють його фанатичну відданість меті, заради якої герой жертвує своїм життям. Фільм претендує на серйозність, і при цьому, як і належить фільму на військові теми, багато в чому відноситься до жанру «екшн» — і це неминуче через його тематику.
І все-таки вузькість тематики сильно ослаблює враження від фільму. Творці фільму дуже зав’язли в деталях і, здається, багато в чому упустили самого Че — він виглядає не таким живим, як хотілося б і їм, і глядачам.
Але все це пояснюється і свідомим прагненням режисера та сценариста ухилитися від моральної оцінки дій Ернесто Че Гевари. Однак незважаючи на те, що ця людина загинула понад 40 років тому, його зображення прикрашає мільйони майок у всьому світі — і Че, безумовно, цього заслуговує.
Хай там як, фільм, як варто було чекати, з епічної стрічки поступово перетворився в романтичну. Хоч як старалися автори бути точними у відтворенні фактичного матеріалу, в них все одно вийшло щось на зразок чарівної казки.
Режисер фільму — Стівен Содерберг, автор сценарію — Пітер Бахман, оператор Пітер Ендрюс, продюсери Бенісіо Дель Торо та Лаура Бікфорд, фільм знятий на студії IFC Films.
