Віддані прихильники театрального мистецтва були вражені мажорним акордом, яким Донецький національний академічний театр опери та балету ім. А. Солов’яненка відкрив ювілейний 80-й театральний сезон, — одразу двома фестивалями опери та балету за участю провідних зірок світу.
Розпочався цей зорепад Міжнародним фестивалем оперного мистецтва «Золота Корона», який народився 1998 р. в Одесі й став одним із найпрестижніших міжнародних форумів оперної музики в Україні.
— За сім років існування «Золотої Корони» ми познайомили шанувальників опери з більш ніж шістдесятьма видатними виконавцями з усього світу, — розповідає засновник і художній керівник фестивалю, головний диригент Донецької опери Василь ВАСИЛЕНКО. — Гостями фестивалю були: Мауриціо Граціані (Італія), Мікі Морі (Японія), Вікторія Лук’янець (Відень — Київ), Корнелій Мургу (Австрія), Шалва Мукерія (Данія), Людмила Магомедова (Німеччина), Іоанна Карвелас (Греція), Анна Хербст (Швейцарія), Ніна Шарубіна (Білорусь), Марія Бієшу (Молдова), Владислав П’явко, Віктор Чорноморцев і Юрій Нечаєв (Росія), легенди української опери Анатолій Солов’яненко та Євгенія Мірошниченко й багато інших яскравих співаків.
Із 2004 року «Золота Корона» проходить на батьківщині Сергія Прокоф’єва — на сцені Донецького національного академічного театру опери і балету ім. Солов’яненка. Нинішній фестиваль відкрився оперою Джакомо Пуччіні «Турандот», прем’єра якої пройшла з аншлагом у травні цього року (диригент-постановник — Василь Василенко, режисер — Олександр Лебедєв, Росія). Співачку Тетяну Плеханову, яку критики називали «відкриттям минулого сезону», відтепер можна впевнено назвати однією з найкращих Турандот України. Відшліфувавши кожен жест, кожен погляд, майстерно володіючи своїм чудовим сопрано, співачка бездоганно втілила образ царственої красуні, впевненої у своїй величній місії помсти, незалежної, чистої, божественної королеви, серце якої розтопило кохання. Надзвичайно гармонійним виявився дует Турандот та Калафа, який артисти опрацьовували під час літніх гастролей в Іспанії. У фінальній сцені, проголошуючи: «Моя зброя — це мій поцілунок!», Калаф пристрасно поцілував Турандот, що викликало бурю емоцій у залі.
Завдяки партії Калафа шанувальники опери вперше познайомились з корейським тенором Лі Б’юнг Самом, володарем надзвичайно яскравого й потужного голосу, який буквально проривався через хор і оркестр, й лився за межами оперної зали. Випускник Сеульського національного університету, Лі Б’юнг навчався у консерваторії Фоджії в Італії в класі маестро Мікелє Порчеллі, потім удосконалював вокальну майстерність у Римі під керівництвом Вальтера Катальді Тассоні. Він співав у театрах Кореї, Японії, Австрії та Італії. У партії Калафа дебютував у 2003 р. у Сицилії. Харизматичний, красивий (відповідно східним канонам), мужній Лі Б’юнг навіть не потребував гриму. Він продемонстрував не тільки чудовий голос, а й фантастично емоційну акторську гру. Всі мізансцени були просякнуті східною чутливістю, міміка, погляд, жести створювали глибокий образ закоханого юнака.
В партії Лю успішно дебютувала донецька співачка, лауреат міжнародних конкурсів Фатіма Касьяненко. Сцена самопожертви Лю, виконана бездоганно, не залишила байдужим нікого із слухачів. У ту мить, коли ніжна трепетна Лю вдарила себе кинджалом, очі Калафа наповнилися сльозами (в кулуарах Лі Б’юнг Сам пояснив, що у цій сцені він згадує свою маму), — ця сцена вражає глядачів своєю щирістю і глибиною почуттів.
Чудово звучали хор, оркестр та солісти — весь ансамбль під майстерною орудою маестро Василя Василенка. Фактично перший день задав той піднесений тон, на висоті якого пройшов увесь фестиваль.
Наступного дня на гостей театру чекало нове емоційне потрясіння: опера «Ріголетто» Джузеппе Верді, присвячена пам’яті оперної примадонни Євгенії Мірошниченко. Партію Джильди блискуче виконала учениця Євгенії Семенівни Сусанна Чахоян ( це саме її ідея — таким чином вшанувати улюбленого педагога з нагоди 80-річчя від дня народження). Джильда у виконанні солістки Національної опери України була настільки досконалою, що публіка пережила справжню насолоду. Чахоян створила зворушливий, ніжний, трепетний і водночас трагічний образ юної красуні, кожна клітина якої сповнена коханням. Сцена прощання із життям була таким проникливою, а лірико-колоратурне бельканто співачки таким чарівним, що глядачі ледь стримували сльози.
Відкриттям для шанувальників опери став виконавець партії Герцога Мантуанського — соліст Національної опери України Ігор Борко.
— Майстер бельканто, він чарує всіх шедеврами світової класики та української музики з майстерністю, яка притаманна тільки великим оперним співакам. У його голосі вдало сполучаються лід і полум’я, віртуозність і масштабність, а достатня потужність підкреслює золотистий відтінок тембру — такі артисти становлять світову славу України, — зазначив письменник і меломан Володимир КОСКІН.
Це про Ігоря Борка знаменитий італійський тенор Луїджі Альва здивовано говорив: «Я не знав, що в Україні можуть бути співаки такого високого класу». Його неповторно легкий, джерельно-чистий ліричний тенор зачарував присутніх, які слухали співака, затамувавши подих. Сьогодні в Європі Ігоря Борка вважають найкращим Едгаром («Лючія ді Ламмермур» Доніцетті), що ж після фестивалю у Донецьку можемо з упевненістю назвати його кращим Герцогом.
Образ Ріголетто переконливо втілив соліст Донецької опери, лауреат міжнародних конкурсів Олександр Благодарний. Закінчивши Одеську консерваторію та почавши співочу кар’єру на сцені Одеського оперного театру, співак виступав на престижних сценах Європи, а сьогодні є провідним солістом Донецької опери. Олександр Благодарний, для якого партія Ріголетто — одна з найулюбленіших, проникливо і щиро відобразив цілу палітру переживань складного трагікомічного образу блазня, для якого найдорожче у світі — це його донька Джильда.
Сусанна Чахоян, Ігор Борко, Олександр Благодарний показали найвищий клас виконавської майстерності та акторської гри: артисти не просто досконало виконали свої партії — вони глибоко пережили кожну сцену і кожну ноту!
Наступний день фестивалю вимагав від глядачів не менших переживань — на сцені страждала Аїда в однойменній опері Джузеппе Верді (виставу присвятили 60-річчю творчої діяльності патріарха української диригентської школи, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, професора Юрія Луціва).
— Майстра такого високого рівня диригентської майстерності, як Юрій Луців наш театр іще не бачив, — констатує директор Донецького оперного театру Василь РЯБЕНЬКИЙ. — Коли маестро проводив свої репетиції, уважно слухали його зауваження всім творчим колективом. А наші молоді диригенти Володимир Врублевський, Віктор Олійник, Тарас Мартиник мали за честь поспілкуватися з Юрієм Луцівим і записали його репетиції на відео, щоб надалі аналізувати і вчитися...
Виконавиця партії Аїди — японська співачка Мікі Морі — вже завоювала любов і прихильність донеччан та гостей міста неповторним виконанням партій Чіо Чіо Сан в опері «Мадам Баттерфляй» та Лю в «Турандот». Тепер гості фестивалю могли насолодитися співом та грою Мікі Морі, яка безсумнівно стала перлиною «Золотої Корони», саме в «Аїді».
Партію Радамеса виконав Олексій Репчинський, соліст Одеської національної опери; Амнеріс — заслужена артистка Росії, ще донедавна — прима Віденської, а тепер солістка Донецької опери Людмила Шемчук; Амонасро — заслужений артист України, соліст Донецької опери Анатолій Воронін. І хоч «Аїда» давно з успіхом йде у Донецьку, названий склад співаків зумів абсолютно по-новому розкрити трагічну історію кохання «Аїди», продемонструвавши блискучі вокальні дані та високопрофесійну акторську гру. Олексій Репчинський, незважаючи на деяку статичність, досконало провів лінію образу відважного Радамеса, особливо в дуетах та ансамблях із гордою Амнеріс та ніжною, трепетною Аїдою, які обидві закохані в Радамеса і готові боротися за свою любов. Повний трагізму, страждання та болю діалог Аїди та її батька Амонасро (Анатолій Воронін) зачепив найтонші порухи душі кожного з присутніх у залі. Мікі Морі переконливо передала протиріччя почуттів, що палають в душі закоханої рабині-цариці: любов до батька, до рідної землі та всепоглинаюче кохання до Радамеса.
Фінальним акордом фестивалю став Гала-концерт, на якому прозвучали шедеври оперної та симфонічної музики. Окрасою вечора стали: японська співачка Мікі Морі, соліст Большого театру Юрій Нечаєв, Тетяна Плеханова, Анатолій Воронін, Фатіма Касьяненко, Наталя Нарожна та інші. У концерті взяли участь диригенти — Юрій Луців, до речі, вчитель Василя Василенка у Львівській консерваторії, Іван Гамкало (Національна опера України), та донеччани — Василь Василенко, Тарас Микитка, Володимир Врублевський, Віктор Олійник, Тарас Мартиник. Цікаво, що за задумом організатора форуму Василя Василенка, «Золота Корона-2011» стала не тільки святом мистецтва, а ще й майстер-класом для співаків та молодих диригентів.
— Я вражений, усі фестивальні дні були заповнені зали! В театрі відбулося справжнє свято: пожвавлення, творча енергія, пульсація емоцій, голосів, нова сила,— це створює прекрасний творчий клімат у колективі, — поділився враженнями диригент Національної опери України Іван ГАМКАЛО. — Василь Василенко — людина з надзвичайно потужною енергетикою, він не уявляє спокійного життя й інших заряджає своєю енергією!
Донецький національний академічний театр опери і балету ім. Солов’яненка — як найкращий — увінчали «Золотою Короною», бо цей колектив митців щорічно долає творчі вершини і нині є флагманом серед оперних театрів нашої країни.
