Міську владу, як і господиню у сім’ї, помічають тільки тоді, коли щось не ладиться. І коли минулого тижня та в останній понеділок Луцьк на кілька годин залишився без води, це стало проблемою вселенського масштабу. Ну не чекали ми, що настійливі застереження міського голови Антона КРИВИЦЬКОГО про те, що «комунізм залишився у минулому, і вода, тепло в оселях лучан будуть тоді, коли за них платитимуть», так скоро підтвердяться... Чи вдасться лучанам і надалі почуватися у своїх оселях так само комфортно, як вони вже звикли? Тим більше, що недавно «столичне» місто Волині стало пілотним для впровадження програми з реформування тарифів і реструктуризації комунальних підприємств у проекті Агентства США з міжнародного розвитку. Про це і наша розмова з міським головою Луцька.
— До хорошого, кажуть, призвичаються швидко. Мало хто з лучан задумувався над тим, що Луцьк — одне з небагатьох міст в Україні, жителі якого майже не знають, що таке відключення електроенергії, відсутність гарячої води чи подача холодної води за графіком. Як міській владі досі вдавалося цього досягати?
— Тут мова коротка: платиш за послугу — й отримуєш її! Першопричиною вимкнень електроенергії, а відтак — відключення гарячого водопостачання є заборгованість населення. Зрозуміло, що енергогенеруючі, постачальні підприємства не зацікавленні у відключеннях. Саме від цієї тези і відштовхувалася міська влада Луцька. Ще з літа минулого року ми розгорнули широку роз’яснювальну роботу серед населення і на осінь отримали позитивні результати: якщо влітку населення сплачувало за комунальні послуги лише 80% від спожитого, то станом на жовтень 2000 року рівень проплат сягав уже 115%. Тобто намітилася тенденція до погашення заборгованості. Натомість до завершення опалювального сезону рівень оплати знизився. Все ж отриманий досвід засвідчив, що робота з населенням може дати вагомі позитивні результати. Проте з існуючою заборгованістю надалі має боротися не міська влада, котра зробила зничний заділ у цій справі, а підприємства, які надають послуги і зацікавлені в отриманні коштів за них.
Доволі вагому справу відіграло і створення у Луцьку Інформаційно-обчислювального центру. Це дало можливість звільнити лучан від необхідності відвідувати чисельні комунальні служби для проведення перерахунків у зв’язку зі змінами тарифів, складу сім’ї, пільг, площі, комунальних приладів тощо. Також вдалося уникнути рутинних операцій сортування і обробки корінців квитанцій, що проводяться банками і комунальними службами. Спрощено механізм нарахування і перерахування населенню субсидій. Загалом впровадження єдиної системи обрахунків на базі Інформаційно-обчислювального центру дало змогу суттєво скоротити термін проходження інформації і коштів, сприяти зменшенню заборгованості в оплаті комунальних послуг. Окрім того, не слід забувати, що наявність чіткої та оперативної інформації дає можливість владі адекватно реагувати.
— Антоне Федоровичу, чому саме Луцьк став пілотним містом для впровадження програми по реформуванню тарифів та реструктуризації комунальних підприємств? Що це дасть місту?
— Передумовою для участі Луцька у проекті Агентства США з міжнародного розвитку стало реформування житлово-комунального господарства, яке ми здійснюємо з 1995 року. У нашому місті існує унікальна система обрахунку комунальних платежів, про яку я вже говорив і яка не має аналогів в Україні. Луцьк в Україні здобув статус міста найкращого благоустрою.Окрім того, минулого опалювального сезону завдяки роз’яснювальній роботі з населенням нам вдалося досягти 120% оплати за комунальні послуги. Ці та інші моменти не залишилися поза увагою Агетства США з міжнародного розвитку. Як результат співпраці — Луцьк став пілотним містом у впровадженні проекту.
Завдання проекту полягає у покращанні роботи підприємств надавачів комунальних послуг, підвищенні якості послуг. У процесі реалізації проекту американська сторона надаватиме колсалтингові послуги, аналітичні матеріали, що базуються на світовому досвіді. Проект передбачає і передачу таким підприємствам, як «Луцьктеплокомуненерго», «Луцькводоканал» сучасного енергозберігаючого устаткування. Використовуючи світовий досвід і сучасні технології, ми зможемо суттєво підвищити рівень та якість комунальних послуг для населення. Не виключено, що знизяться й тарифи.
— Чи має намір міська влада і надалі застосовувати принцип солідарної відповідальності, коли мова йде про борги за житлово-комунальні платежі?
— Я завжди був проти солідарної відповідальності. Це абсолютно несправедливий принцип, пережиток старої системи господарювання. Кожна людина повинна відповідати сама за себе. Як показав досвід минулого опалювального сезону, ми можемо добитися позитивних результатів у проплаті за комунальні послуги методом роз’яснень. А технічні можливості на сьогодні дають змогу персонально відключати злісних неплатників. Проте не варто забувати, що міська влада не має безпосереднього впливу на енергопостачальні підприємства. Якщо люди не будуть платити, ми не матимемо жодного правав добиватися подачі ні тепла, ні води.
— Які вбачаєте дієві заходи для ліквідації чи бодай зменшення заборгованості по житлово-комунальних платежах? Чим допоможе в цьому співпраця з американцями?
— Співпраця у рамках проекту не має безпосередньо на меті зменшення заборгованості. Вона спрямована на підвищення якості та ефективності роботи комунальних підприємств. У Луцьку, на відміну від інших міст, ще нікого не викидають на вулицю за житлово-комунальні борги... Я не прихильник тотальних відключень і не вважаю цей метод ефективним у вирішенні проблеми. Він лише загострює соціальну напругу у місті, підриває довіру населення до влади. Потрібно працювати з кожним мешканцем окремо, і цим повинна займатися не міська влада, а підприємство, яке зацікавлене в оплаті послуг.
— Як ви ставитеся до списання житлово-комунальних боргів, котре планує здійснити Верховна Рада? Як це рішення позначиться на роботі органів місцевого самоврядування?
— Різко негативно! Це яскравий приклад соціальної несправедливості. Що означає «списати борг»? Це хтось, у даному разі держава, повинен повернути неотримані гроші підприємству, що надало тепло і воду в оселю неплатника. Таким чином, держава стає на бік злодія, який вкрав певну суму грошей. А як тоді має почуватися людина, котра сумлінно платила весь час, повіривши місцевій владі у те, що неплатити не можна? Завжди чесно платили і платять за житлово-комунальні послуги пенсіонери, інші соціально незахищені категорії. Це означає, що пенсоінер не купив хліба, ліків, а віддав гроші за воду й тепло. А той, хто їздить у дорогому автомобілі, живе у шикарному особняку — і роками плював на борги перед державою — тепер буде над ним насміхатися. Адже не є таємницею, що до злісних неплатників належали і належать люди з високими доходами: підприємці, держслужбовці, та й народні депутати, які тепер ініціюють списання, у тому числі й власних боргів. Якщо це списання якимось чином відбудеться, авторитет місцевої влади незаслужено постраждає.
— З 1 липня у Луцьку введено диференційовану оплату за житло...
— У реформуванні житлово-комунального господарства міська влада керується такими принципами: кожен повинен знати, за що і скільки він платить, і дотримуватися своїх фінансових зобов’язань. Житловий фонд Луцька, як і будь-якого іншого міста, не є однорідним: існують різні будинки, надаються різні послуги. А система оплати не завжди це враховує. Існує затверджений перелік обов’язкових для виконання житлово-комунальними підприємствами послуг. Міська влада наполягає на впровадженні оплати за утримання житла на основі реального виконання робіт. Якщо комунальне господарство не забезпечить надання однієї чи кількох послуг, лучани отримують нагоду пропорційно до ненаданих послуг зменшити оплату за утримання житла. При повному ігноруванні працівниками жеків своїх обов’язків перед мешканцями, жителі будинку сплачують за утримання житла лише 50%.
Комунальне господарство буде отримувати реально зароблені гроші. А це вже повинно спонукати їх до покращання якості надання послуг. Такий вид оплати послуг став можливим лише завдяки ефективній роботі міського обчислювального центру, адже квартплата вноситься побудинково. Окрім того, хотів би відзначити, що Луцьк — єдине місто в Україні, де мешканці ветхого фонду взагалі за житло не платять.
АКЦIЯ «Дня»
Цим матеріалом нашого кореспондента Наталі Малімон ми відкриваємо нову рубрику — «Країна, приємна для життя». Якою вона повинна бути, щоб ми відчули себе у нашому суспільстві не натовпом, не, пробачте, бидлом, а повноцінними громадянами, які заслуговують гідного життя? З відповіддю на це питання ми можемо визначитися тільки всі разом. Вона, звісно ж, залежить від державних мужів, у чиї обов’язки входить облаштування наших міст та сіл таким чином, щоб у них себе комфортно відчував кожен — від інваліда на колясці до автомобіліста. Від комунальних служб, заручниками невмілості та байдужості яких ми часто виявляємося. Це список тих, хто «нам винен» (і справді винен, оскільки існує виключно за наш рахунок, а тому — зобов’язаний відпрацювати) можна продовжити. Але відповідь залежить і від нас самих — нерідко лінивих і байдужих до влаштування власного побуту, а по суті, і життя, зневажливих до праці інших. Іноді настільки, що мимоволі виникає інше питання: а чи заслуговуємо ми цього гідного життя? Думаєте, надто різко? Хотілося б це визнати, але, на жаль... Принаймні будемо раді, якщо ви, шановні читачі, зумієте переконати нас у зворотному. Очевидне одне: тільки разом ми можемо створити «Країну, приємну для життя». І тому в нашій рубриці ми готові представити найрізноманітніші думки.
