Про Білогорський район Криму знають в усьому світі, але в спеціалізованих, наукових колах. Дослідження про це місце опубліковано всіма європейськими мовами. Такій відомій серед вчених, але часто-густо невідомій туристам і навіть кримчанам території вирішили присвятити новий туристичний маршрут. Увага вчених до Білогорського району поблизу скелі Ак-Кая не випадкова: тут зосереджено близько 115 унікальних археологічних пам’яток. У такому контексті це місце відкрив дослідник Юрій Колосов 1969 року. Відтоді тут відбувається постійна наукова робота, тому є що розповісти й показати допитливим туристам.
Нині маршрут складається з чотирьох основних точок. «День» пропонує помандрувати чудовою долиною річки Біюк-Карасу, «зустрітися» зі стародавніми мешканцями півострова в різні віки, щоб зрозуміти, що ж тут вабить вчених. Отже, ми пербуваємо в археологічному парку «Ак-Кая» в селі Вишневе, Білогорського району. Наші екскурсоводи — директор Кримської філії інституту археології НАН України, член-кореспондент національної академії України, доктор історичних наук Віктор ЧАБАЙ і директор КРУ «Неаполь-Скіфський», кандидат історичних наук Юрій ЗАЙЦЕВ.
СТАРОДАВНЯ МІГРАЦІЯ І ЗАСЕЛЕННЯ КРИМУ
Перша точка екскурсії — Червона балка. Звідси розпочалося вивчення цієї місцини. Тут містяться одні з найбільших палеолітичних пам’яток Європи за кількістю знайдених артефактів та антропологічних решток епохи Середнього Палеоліту, або часу перебування неандертальців. Археологічні дослідження пов’язані з двома пам’ятками: Заскельна-5 і Заскельна-6. З цих стоянок, які є базовими таборами, стародавні мешканці цих місць освоювали територію: у їхньому розпорядженні була повновода річка Біюк-Карасу, багата фауна передгірь, матеріали для виготовлення знарядь та вапняки, що утворювали ґроти й печери. Пам’ятки, що гарно збереглися, роблять це місце унікальним. У результаті досліджень вчені виявили сотні тисяч артефактів, фауністичних решток. У результаті вдалося уявити, яким було життя за тих часів.
Заськельна-5 змусила дослідників замислитися над темою, яка викликає чимало суперечок не лише в наукових колах: походження людини. «Ми зробили багато цікавих висновків про шляхи міграції стародавнього населення, про час заселення Криму неандертальцями і час їх фіналу в Криму (30 тисяч років тому). Такі пізні неандертальці відомі ще на Балканах і на Іберійському півострові. Заскельна-6 відома єдиним у світі дитячим колективним похованням епохи неандертальців. На Заскельній-5 було дещо менше антропологічних знахідок, але вони дуже важливі: це черепна кришка і щелепа неандертальця. Вивчаючи ці знахідки, вдалося встановити, що кримські неандертальці були близькими за антропологічним типом до середньоєвропейських неандертальців. Фактично близько 6-7 тисяч років неандертальці співіснували із сапієнсами — людьми сучасного фізичного типу, і проблема співіснування двох людей різного антропологічного типу є зараз однією з найважливіших у європейській науці. Ми прагнемо додати до цього свої знання та висновки», — пояснює Віктор Чабай.
СКІФСЬКИЙ МОГИЛЬНИК І КІЛЬКА СТОЛІТЬ НАСКЕЛЬНИХ «НАПИСІВ»
Уявивши, як горами за здобиччю бігають стародавні люди, екскурсійна група перемістилася в часі. І ось ми в залізній добі, в гостях у скіфів. Аби опинитися поряд зі скіфами, нам не потрібна уява: стродавні кочівники супроводжували нас на конях, ймовірно, побоюючись, щоб люди з ХХІ століття, бува, чогось не накоїли в їхніх володіннях.
«На цьому полі міститься курганний могильник Сири-Кая (або Сарак-Кая), що добре зберігся. Цей архітектурно-археологічний об’єкт датується IV—III століттям до нашої ери. У Криму відомі десятки тисяч курганів, з них тисячі скіфських, у цих курганах є багато таких склепів, але подивитися можна лише три: два в Керчі (грецькі склепи), один тут. Цей склеп перейняв традиції грецької архітектури і є чудовим архітектурним об’єктом, якому майже дві з половиною тисячі років. Він повністю зберігся: із стелею, стінами. Під час розкопок тут було знайдено останки близько 70 осіб, бронзове дзеркало, ліпну курильниця, намисто, стріли тощо. Колись тут було близько 20 курганів, зараз помітних лишилося не більш як десяток, тому що триває щорічна оранка поля: стикаються проблеми охорони пам’яток та сільського господарства», — розповідає Юрій Зайцев.
Після кам’яного підкурганного склепу ми мали побачити так звані петрогліфи, зображення на скельних навісах, які дали змогу ознайомитися з різними історичними періодами, перебуваючи на одному місці. Юрій Зайцев розповів: «Тут є близько 150 зображень різних століть. З давніх- давен це місце сприймалося як сакральне. Є примітивні зображення коней з вершниками, є родові знаки — тамги, за стилістичними особливостями, не пізніші VIII—IX століття. Мені не відомі інші місця в Криму, де у відкритому доступі збереглися б наскельні зображення Хазарського часу. Поруч була хазарська фортеця, і ми припускаємо, що цей навіс входить до комплексу наскельних святилищ уздовж шляху, який вів до фортеці. Є дати й майже сучасні нам: 1854, 1945».
ТРИ ФОРТЕЦІ, АБО КЛАСИЧНИЙ «БАГАТОШАРОВИЙ ПИРІГ»
Остання точка подорожі — городище Ак-Кая/Вишене — розкрила перед нами кілька історичних епох в одній пам’ятці. Колись десять гектарів навкруг було забудовано величезною фортецею IV—II століть до нашої ери, вона існувала приблизно 200 років. Пізніше, з I століття до нашої ери по I століття нашої ери, тут була набагато менша (порівняно з попередньою) фортеця римського часу, що займала трохи більш як 1 гектар. Після сильної пожежі місце було не зайняте упродовж шести століть. Потім прийшли хазари і володіли цією землею приблизно 150 років.
«Ця пам’ятка є дуже перспективною як з наукового погляду, так і з погляду експозиції, відвідин туристами. Ми маємо три фортеці одна на одній: класичний «багатошаровий пиріг», з погляду археології. Античні стіни були використані як основа для середньовічних стін. У пізньому об’єкті на городищі, у круглій землянці, ми зробили найцікавіше відкриття цього року: було знайдено фрагмент глека з хазарським рунічним написом. Це дуже рідкісна знахідка, до цього в Криму було відомо чотири рунічні написи, а цей — перший на керамічній посудині. Коли ми заглибилися нижче підлоги землянки, то знайшли коридорчик, вимощену плитами підлогу: це вже комплекс римського часу. Гадаю, попереду ще багато відкриттів», — закінчив екскурсію Юрій Зайцев.
Завершальним враженням від екскурсії стало спостереження за тим, як на маленькій похідній кузні кували нові вироби: роздувалися міхи, дедалі яскравішими з настання сутінок ставали іскри від вогню.
Екскурсія в часі виявилася досить тривалою, близько трьох годин. Але захоплива розповідь екскурсоводів утримувала увагу туристів-першопрохідців впродовж всього шляху. Гадаю, саме професійні екскурсоводи, які були в нас, — основний критерій, якого мають дотримуватися в майбутньому на цьому маршруті, тоді популярність Білогорського району пошириться у всіх колах і, можливо, у когось Крим асоціюватиметься саме з цією місциною.
