Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«20 років незалежності України — це частина великої історії світу»

Юрій СТЕЦЬ розповідає про рекордний телемарафон на «5 каналі»
19 серпня, 2011 - 00:00

«День» уже повідомляв про намір «5 каналу» провести до 20-ї річниці незалежності України 50-годинний телемарафон. Амбітний проект, згідно із задумом його авторів, має ввійти до Книги рекордів Гіннесса. Кількість годин — рекордна, а як щодо якості їх наповнення? Поки канал готує остаточну програму телемарафону, «День» поспілкувався з Юрієм СТЕЦЕМ, генеральним продюсером «5 каналу», секретарем комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації

***

 — На тлі скасування святкового параду й браку ентузіазму з боку держави щодо Дня Незалежності, важливо, що «5 канал» підходить до відзначення 20-річчя української державності так масштабно, готуючи 50-годинний телемарафон. Як головний ідеолог цього проекту, розкажи, як виникла його ідея? Яку мету ставить перед собою канал? На що ви передусім звертали увагу, формуючи сітку 50-годинного ефіру? І зрештою, що саме й кого побачать глядачі «5 каналу» протягом 23—24 серпня на вашому каналі?

— Розумієш, історія «5 каналу» — це суцільний марафон, це суцільний рекорд. Очевидно, за мету ми завжди ставили бути першими. Так було 2001 року, коли створювався «5 канал», так було 2004 року, коли ініціювали журналістську революцію, так було згодом, коли в Україні з’явився Перший Інформаційний. Ми постійно усвідомлювали, що бути першими для нас означає дихати. Коли ми проговорювали про те, як ми будемо висвітлювати 20 років незалежності, було розуміння, що стандартний марафон — це вузько, нецікаво, неамбітно. Тому що 20 років незалежності великої європейської держави — це частина великої історії світу. Тому потрібна була ідея, яка може розказати світові про ці важливі роки для України. Тому я запропонував спробувати подати заявку до Книги рекордів Гіннесса на побиття рекорду в номінації «Найдовший телевізійний марафон». Тоді ми ще не знали, що рекорд належить перуанцю Серджіо Галіані, ми не знали, що на нас чекає більше 50-ти годин безперервного прямого ефіру, зрештою, ми не знали, що нашу заявку розглянуть усерйоз, а коли отримали підтвердження, були приємно здивовані. Розповідь про Україну на «5 каналі» побачать більше ніж в 50-ти країнах світу, а інформація про телемарафон розійдеться стомільйонним тиражем.

Готуючи сценарій, нам насамперед хотілося бачити обличчя людей, які робили двадцятилітню історію, створювали українську культуру, економіку, медицину, підіймали престиж українського спорту і оспівували Україну, людей, які боролися за визнання України в світі. Відповідно, у студії ми побачимо «моральних авторитетів» нашої країни, письменників, журналістів, спортсменів, громадських діячів, науковців.

Для кожної людини, яка працює на «5 каналі», де середній вік не перевищує тридцяти років, історія України — це його власна історія. Тому будемо говорити про себе, про таких як ми, про те, чому нам складно сьогодні і чого ми прагнемо в майбутньому. А інертність святкування на державному рівні ми спробуємо компенсувати саме цим ефіром. Розумієш, історія України — це історія передусім кожного з нас. Для нас це велике свято, усе решта — поза тим.

— Марафон претендує на світовий рекорд, що ввійде до Книги рекордів Гіннесса. Що убезпечить цей ефір від звичайної погоні за рекордом?

— Уперта позиція Даниленко, Кужеєва, Цеголка та інших, що це має бути не кількість, а якість. Вони не зможуть собі дозволити «відбувати номер» протягом цих 50-ти годин, це не в їхньому характері — «уляпатися» в історію. Творити історію — це так. Ми це робимо вже сім років.

— Протягом останніх 20-ти років у різних країнах на пострадянському просторі відбувалися дуже різні процеси. Ситуацію, наприклад, у Польщі чи країнах Балтії складно порівнювати з тим, що відбувалося й відбувається в Росії, Білорусі та Україні. Які головні виклики, на твою думку, сьогодні постають перед Україною та українським суспільством?

— Ну, тут вже буде більше політики. Ясно, що сьогоднішня мета — створити громадянське суспільство, або... Про другий варіант навіть не хочеться говорити. Я переконаний, що за цих 20 років ми пройшли той шлях, який Мойсей проходив свої 40 років. Я точно знаю, що Україна має свою унікальну можливість, яка ще не втрачена і яка буде реалізована. Можливість бути демократичною європейською країною! Порівняння з іншими, менш демократичними країнами — недоречно.

— Роки незалежності були дуже насиченими, особливо в політичній сфері. За цей час змінилося чотири президенти, кожен з яких намагався відмовитися від політики свого попередника і провадив власні, здебільшого недовгострокові проекти. Які головні прорахунки і досягнення новітньої історії держави можуть стати для українців уроком на майбутнє?

— Останнім часом доводиться чути настирливу й уперту тезу про те, що кожен наступний президент гірший від попереднього. Тоді постає питання: чи кращим стає народ, якщо обирає таких лідерів? Моє чітке переконання: це останні роки, коли в політиці грають першу скрипку представники нинішньої політичної еліти — люди з радянським мисленням. Ми, можливо, повільніше, ніж наші західні сусіди, проходимо зміну поколінь, але процес неминучий. Я думаю, що він відбудеться швидше, ніж ми його собі уявляємо. А щодо прорахунків і досягнень говоритимуть наступні покоління, і не зараз, а років за 50.

— Інформаційному простору України притаманні досить суперечливі тенденції. З одного боку, згортання свободи слова, з іншого — поява кількох якісних і важливих телевізійних програм і проектів. Як має виглядати консолідація в межах інформаційного простору? Довкола чого мали б об’єднуватися журналісти?

— Я не бачу, щоб останнім часом з’являлися якісні інформаційні телевізійні проекти. На жаль. А от з приводу тенденцій згортання свободи слова, утисків і перешкоджання діяльності журналістів — на кожному кроці. Це і є відповідь на питання, навколо чого мають об’єднуватися журналісти. Завоювати свободу слова було нелегко, ще важче буде її обстоювати, і ніхто, крім журналістів, не зможе цього зробити. Політики в цьому не зацікавлені, суспільство інертне, влада боїться, тому перевірка на зрілість полягає якраз у тому, чи зможуть журналісти встояти, тобто чи буде в Україні зроблено якісний крок до громадянського суспільства. Правда, зараз від журналістів залежить набагато більше, ніж від звичайних людей і тим паче від політиків. До речі, приходьте на наш марафон, про це якраз і поговоримо.

Запитання підготував Олександр КУПРІЄНКО
Газета: 
Рубрика: