2015 рік особливий в житті українських газет і всього суспільства. Верховна Рада України прийняла історичний Закон про реформування комунальних і державних ЗМІ.
Татаро-монгольське іго в наших краях тривало понад століття. Кріпацтво для газет або попросту рабство триває 313 років. Тому для такої величної події - реакція буденна, не святкова. А даремно! Устремління тисяч людей, які думали про майбутнє і розвиток, просили, вимагали, гинули в боротьбі за свободу преси! Але закон про реформування прийнятий вперше. Ура!
Коли Президент України повернув закон, не підписавши, суспільство затамувало подих. Невже не вдалося? Невже знову план втечі з «русского мира» не вдався? Але Верховна Рада знову підтвердила вірність обраному європейському шляху і знову проголосувала зауваження Президента. І вже наступного дня Президент України підписав закон про реформування. Фактично, дав вільну для «кріпаків ЗМІ».
***
Історія державної преси починалася в Російській імперії в 1702 році. Тоді цар Петро I створив першу російську газету. І вона була державною. Перша і одразу державна, на відміну від безлічі країн, де преса і свобода слова завжди були приватною активністю. У кожній з розвинених країн перебували сміливці, які йшли на свій страх і ризик в бізнес преси. А ось Росія і Петро заклали початок обов'язкової преси. Тому початкова концепція передбачала "інформування про діяльність влади". Цей мутант став небезпечним для всього людства і тільки сьогодні, «завдяки» війні на Сході України, світ зрозумів небезпеку російської державної машини агітації і пропаганди.
А в той далекий час в Росії не було взагалі газет. Не треба було Московії грамотне населення, тому у молодого царя не було іншого виходу: Указом створити державну газету і редактором газети призначити генерала, щоб поважали і боялися. Але це зіграло ще один злий жарт, остаточно закріпивши за суспільною свідомістю бідної убогої Росії, що головний редактор - це дуже висока посада, і дуже впливова. Перед газетною справою в Росії ставили тільки завдання агітації і пропаганди, бо Петру потрібно було тільки створити видимість для Заходу, що він «прогресивний» володар. І дуже важливо, що фактично у цього інструменту не було внутрішнього використання. Крім бояр, грамотних людей у Московії майже не було. Тому Петро вирішував завдання боротьби з відсталістю. Але Генеральське мислення редактора дозволило перший раз використовувати інформаційну зброю в боротьбі з ворогами. Тоді, після Полтавської битви, вирішили вдарити по Мазепі. Так, за допомогою анафеми та державної преси, з царського улюбленця і героя, він став зрадником. І все майно перейшло у власність держави. Так була закладена основа "віджиму" власності дворян на користь держави. Завдання російських газет в таких операціях було в тому, щоб виправдати і переконати. Виправдати дії і переконати в правильності дій влади. Абсолютна влада! І навіть преса завжди під контролем! Зручно і вигідно! А головне, абсолютно незрозуміло для Заходу.
* * *
Навіть легендарний Імператор Франції Наполеон чесно зізнавався, що більше боїться 1 опозиційної газети, ніж 10 ворожих полків. Або італійських банкірів (мінял), які з середніх століть активно продавали за дрібну монету газету-листок з новинами! Американські президенти взагалі на всі лади розхвалювали вільну пресу, водночас побоюючись її. І в 1789 році США прийняли унікальну всім відому першу поправку, яка забороняла державі засновувати будь-яку пресу. Історія держави США завжди будувалася на чіткому розмежуванні "четвертої влади", яка, забезпечуючи громадський контроль, тримає в тонусі всі три гілки влади. Цивілізоване співтовариство живе зовсім за іншими законами і правилами, аніж тиранічне, революція в кожній із країн дає можливість провести аналогії і зробити роботу над помилками, бо народжувалася світова преса.
Все це стало можливим завдяки Першій буржуазній революції в Голландії, Англійській революції, яка повинна була «налякати» або попередити європейські еліти. Або Велика Французька революція з її лозунгом «Свобода. Рівність. Братерство», що сьогодні прикрашає державні будівлі у Франції. А принципи Республіки є основою сучасної держави.
У кожній розвиненій країні, де є і були щоденні газети, формується інформаційне поле. І завдяки оперативності отримання інформації газети розвивалися, отримували нові доходи, зароблялися капітали. І тільки в Україні часів імперії Романових усе було жахливо. Пошта спізнювалася. Інформація застарівала. Але це дозволяло тримати в невіданні і дрімучості народ і еліти.
Державна преса - це єдина дозволена друкована інформація.
Росії вдалося зберегти до революції 1917 року таку ситуацію. Це зіграло фактично на консервацію ситуації і жахливий поділ між правлячою елітою і простим народом. У 1861 році імператор Олександр відпустив на волю кріпаків, а ось газети залишилися в державному управлінні. Фактично імперія вважала їх найважливішою частиною свого впливу. Буржуазна Лютнева революція скинула монархію. Монархію, яка 300 років тримала в страху, гидоті безграмотності і безправ'я російський народ і народи всієї імперії. Особливо важко доводилося багатостраждальному українському народу, який терпів і чекав. Тому масова безграмотність не була подолана аж до 1917 року.
Пам'ятаєте блискучу п'єсу Шварца "Убити дракона" - дракон правив 300 років. І жив собі народ, який звик брехати і підкорятися, і знову брехати, і восхваляти владу. Будь-яку, головне, щоб Влада. Ось саме цей навик зіграв злий жарт із Росією. Західні революції давали поштовх до розвитку, а революція в Росії давала можливість прийти до влади абсолютним пройдисвітам і бандитам. Народ, який боровся проти панів, потрапив під гніт ще гірший. Сталін і його банда захопили величезну країну. Без жодних юридичних підстав. З точки зору права, ці люди перебували при владі незаконно. І єдиним інструментом придушення, покірності і насадження стали засоби агітації і пропаганди.
* * *
Нам вдалося створити фронт протистояння агітаційній машині номер 1 у світі. Імперія зла і страху! Вони за допомогою державних ЗМІ створюють вже більше 300 років територію страху й ненависті. І боряться зі своїми ворогами по-варварськи, переписуючи історію. Вірніше, нав'язуючи паралельну реальність зовсім іншого змісту і цінностей!
Є надія, що Україні вдасться вирватися з під цього 313-річного гніту.
