25 червня біля станцій метрополітену в Києві розповсюджували газети з логотипом «Дзеркала тижня. Україна». Газети імітують верстку та дизайн видання, але є фейками (підробками), повідомляє «Телекритика». Біля логотипа російською мовою «Зеркало недели. Украина» через риску міститься слово «Зазеркалье». У шапці також є заголовок «Миллионные тайны роскошной жизни украинской журналистки!»
У фальшивій газеті надруковані фото головного редактора «Дзеркала тижня. Україна» Юлії Мостової та її чоловіка Анатолія Гриценка, а також декларація про доходи Гриценка, яка свідчить про те, що його родина має високі статки.
Юлія Мостова наразі не коментує цієї ситуації.Утім, у середу на сайті «Українська правда» з’явився відкритий лист від колективу газети «Дзеркало тижня. Україна» (всього 57 підписів) під заголовком «... А караван іде!», де зміст «кумедної газетки» спростовується: «Ми маємо керівництво, якому довіряємо. Бо інакше ми тут не працювали б. Ніхто нашої газети не крав. Завдяки Володимиру Мостовому та Юлії Мостовій нас не поцупили, не розорили й не закрили, хоча охочих не бракує».
«Масштаби і методи кількамісячної анонімної кампанії проти нашого тижневика свідчать про те, що її ініціаторам не бракує ні коштів, ні «креативу», ні послужливих виконавців», — сказано в листі.
Нагадаємо, що це вже не перша акція, яка звинувачує «Дзеркало тижня. Україна» в продажності. Так, нещодавно в Києві з’явилася розтяжка з імітацією доларової банкноти, у центрі якої — зображення обличчя головного редактора видання. Цей анонімний жест газета не прокоментувала.
Як повідомляла «Телекритика», 15 січня 2011 року вийшов перший випуск нового інформаційно-аналітичного тижневика «Дзеркало тижня. Україна». В інтерв’ю «ТК» Юлія Мостова пояснила причини перереєстрації видання: «Ми не знали, у кого завтра могла опинитися газета. Цивілізовані медіаінвестори не хотіли мати справу з газетою, в якій є хоча б тінь Лазаренка. До самостійного виживання ми вже давно звикли, але загрози, які над нами висять, якісь швейцарські фонди, якісь голови служб безпек, які зазіхають на відсотки нащадків Орликова, — це нас не влаштовує».
