Сьогодні вже можна говорити про існування паралельного життя музеїв в інтернеті. Віртуальні експозиції та екскурсії перестають бути екзотикою. Більше того, музейне представництво в інтернеті стає дедалі більш запитаним. Одним із потрібних музеїв для тих, хто дивиться ТБ, і тих, хто його робить, можна назвати російський інтернет-музей радіо та телебачення (www.tvmuzeum.ru), офіційна презентація якого відбулася у квітні цього року (див. «День», №58). На сьогодні цей віртуальний музей має у своєму розпорядженні матеріали, які дозволяють відтворити історію телерадіомовлення СРСР, і дає можливість початківцям фахівцям у цій галузі скористатися навичками своїх колег. Детальніше розповіcти про цей проект «День» запропонував його головному консультанту, заслуженому діячеві культури Російської Федерації Борису Соломоновичу КАПЛАНУ.
— Як відбувався «підбір експонатів» для музею? З якими труднощами доводилося стикатися?
— Головне завдання, яке стояло й стоїть перед нами з першого дня, — збирання та збереження з кожним днем зникаючих матеріалів про історію телебачення й радіо. Ми хочемо створити якомога повнішу історію телерадіомовлення нашої країни до 1991 року (це перший етап). З чого складається ця історія у нас в музеї? Це матеріали з державних архівів, приватні архіви, матеріали друкованих видань. Далі — фотографії, особисті спогади, книжки й журнали. Головна складність полягає в тому, що ветерани, «зникаюча натура», не завжди погоджуються написати свої спогади. Часто вони не можуть зібрати унікальні фотографії, що у них є, й різні документи.
— Який з віртуальних експонатів ви особисто вважаєте найбільш цікавим?
— Складно виділити щось особливо цікаве з великої кількості унікальних матеріалів. І все ж це — розділ «Сімейний альбом». Зараз там десять прізвищ, а передбачаємо, що він розшириться до декількох сотень. Цей розділ приваблює тим, що в ньому видатних діячів ТБ і РМ можна побачити в колі сім'ї, на відпочинку, з друзями і т.ін.
Також я б відзначив, що є унікальні документи, які розповідають про перші кроки становлення вітчизняного телерадіомовлення. Наприклад, в особистому архіві першого оператора ТБ Костянтина Іворського — зйомки п'ятидесятирічної давності на знімальних майданчиках, у студії на Шаболовці. Багато фотографій ніколи не публікувалися, а вони відобразили найцікавіші моменти підготовки програм: Юрій Гагарін із Юрієм Левітаном, Михайло Ульянов із Анатолієм Ефросом, Олексій Маресьєв із дітьми…
— Якими, на ваш погляд, є недоліки й переваги віртуального музею порівняно з традиційним, зокрема, якщо враховувати тематику експозиції?
— Сподіваємося, що коли-небудь у недалекому майбутньому в Москві відкриється справжній великий музей ТБ і РМ, а матеріали нашого музею стануть основою майбутньої експозиції. Нині наш музей у мережі інтернет заповнює колосальний вакуум у розумінні історичних періодів розвитку ТБ і РМ. Ми дотримуємося в ньому чітко вивіреної документації, інформації про дати, події, людей, тому відвідувачі сайту можуть отримати достовірну й повну картину, наприклад, щодо літературно-драматичного телерадіомовлення, яка зараз розміщена на сайті. Саме наявність таких розділів якісно вирізняє наш музей серед будь-яких інших публікацій.
— Більшість матеріалів, представлених у музеї, пов'язані з історією, скажімо так, загальнорадянського ТБ і радіо. А як багато матеріалів, пов'язаних з історією ТБ і радіо республік СРСР (і надалі країн СНД), зокрема, з історією ТБ і радіо України?
— У наших подальших планах розширення тематики музейних зібраннів, зокрема й матеріалів, пов'язаних з історією телерадіомовлення країн СНД. Невеликі нариси про ТБ Грузії, Вірменії, Білорусі, Азербайджану й Молдови можна знайти на сайті, хоча вони дають поверхове уявлення про розвиток технічної бази й програм цих колишніх союзних республік. Ця робота вимагає зацікавленості наших партнерів, але, на жаль, належного розуміння з їхнього боку ми не знайшли. Сподіваємося, що ця публікація допоможе зацікавити наших українських колег надати свої матеріали для нашого музею.
— ТБ і радіо, загалом, були створені для того, щоб інформувати про те розмаїття життя, яке оточує людину, а потім самі стали частиною життя людського суспільства та частиною історії. Наскільки значущою частиною, на ваш погляд?
— ЗМІ, й особливо ТБ, стали сьогодні найпотужнішим засобом впливу на суспільство. Якщо із завданням інформувати ТБ справляється, то воно практично забуло про просвіту, про допомогу в культурній освіті народу. Але ТБ за всю свою 75-літню історію (а ювілей буде відмічатися 1 жовтня цього року) пройшло колосальний шлях у своєму розвитку, як у сфері технічного оснащення, так і у сфері творчого втілення. Телепередачі зуміли зберегти для нащадків найважливіші історичні події в житті нашої країни. Унікальні цикли — показ театральних спектаклів МХАТу, Малого театру, театру ім. Вахтангова, ім. Івана Франка, ім. Лесі Українки та ін., колекцій «Ермітажу», Російського музею, Київського художнього музею та ін. — це те джерело вітчизняної культури, яке, на жаль, на сучасному екрані присутнє надто рідко. Тому ми бачимо мету нашого музею саме у збереженні культурної спадщини нашої країни.
