Червона доріжка й живі скульптури перед входом у Національну оперу. Акробати, стрічки й вогняні спалахи на сцені. Плюс прямий ефір на Першому Національному. Так епічно і не без пафосу зустрічала Національна рада з питань телебачення і радіомовлення (головний організатор дійства) номінантів «Телетріумфу».
Ведучі на сцені змінюються попарно: Світлана Леонтьєва, Ігор Татарчук, Лариса Губіна... У перервах між врученням статуеток — «Цирк Кобзов», гурти «ТІК» і «Екс-президенти». Номінацій — 20. Фахівців експертної ради — 68 (медіаменеджери, телеведучі, журналісти, чиновники). Головні фігуранти шорт-ліста — потужні центральні телеканали. Василь Ілащук, президент НТКУ ще перед церемонією розповів «Дню» про складнощі із оцінюванням роботи телевізійників:
— Це є комплекс робіт. Телебачення залежить не лише від одного автора, редактора, журналіста, кореспондента. Телебачення — це і звукорежисер, і звукооператор, режисери, відеоінженери, водії в решті решт. Це комплексна робота, тому оцінювати її досить складно.
Вручають статуетки міністри, заступники, вчені, шеф-редактори. Василь Вовкун, міністр культури та туризму України, передаючи нагороду до рук найкращої ведучої інформаційних передач Лідії Таран («5 канал»), висловлює сподівання, що на українському телебаченні скоро з’являться, окрім політичних і соціальних, ще й культурні новини. Художній керівник кінофестивалю «Молодість» і голова Української кінофундації Андрій Халпахчі бажає, щоб українське телебачення ставало не просто споживачем відеопродукції, а передусім її виробником.
Поступово абсолютна більшість нагород — дев’ять — переходить до рук телеканалу «1+1». Нагадаємо, що ще три нагороди дісталися «Інтеру», по одній — «5 каналу» і «Україні». Нагороджена також львівська ТРК «Люкс» і продакшен «Студія Пілот». У трьох номінаціях («художній фільм (серіал)», «регіональна передача» і «спеціальна премія Нацради») переможців не знайшлося.
Український дизайнер Оксана Караванська, що проходила у номінації «Дебют», поступилася Сергію Рахманіну і його «Дуелі». Пані Оксана розповіла, що зголосилася на участь у проекті «Модний вирок» через цікавість. Натомість нічого нового у телевізійній тусовці так і не віднайшла:
— Насправді я в першу чергу дизайнер, тому, напевно, мені було дуже цікаво подивитися на телевізійну тусовку. От і все. Я вже неодноразово була в модних тусовках, тому можу сказати, що обличчя все одно всі ті самі. Насправді все грає за тими ж правилами, що і завжди, нічого не змінюється, жодних розчарувань чи нових ідей...
З «Інтером» у дизайнерки-телеведучої укладений річний контракт.
— Можливо, він продовжиться, — припускає пані Оксана. Але вже не «Модним вироком», а іншими проектами.
Вперше запроваджена Нацрадою номінація «Відроджена історія» одразу ж наробила галасу. Точніше не сама номінація, а її лауреатка — журналістка «ТСН» Леся Сакада-Островська. Свій «Телетріумф» Леся отримала за цикл сюжетів про українські реліквії, віднайдені в Швеції.
Піднявшись на сцену за нагородою, журналістка виголосила промову, яку медіакола, мабуть, пам’ятатимуть ще довго. Зокрема, вона розповіла, що на нагороду продукт своєї праці вона висунула сама, адже керівництво каналу не поважає її і її роботу.
— Хотіли дошкулити мені, а образили українську історію, — прокоментувала своє рішення вже після церемонії Сакада-Островська.
Зі сцени журналістка красномовно схарактеризувала політику українського телебачення:
— Самі ми, телевізійники, дуже вперто перетворюємо українців на стадо.
Утім, наслідків своєї промови вона не боїться:
— Чого боятися? Боягузам тут не місце. З «ТСН» мене тільки винесуть. Як Брежнєва, — жартує Леся. — Справа в тому, що якщо ви слідкуєте за ефірами, я давно там відсутня. У мене своя війна, своя гра. Але я люблю цей канал, і поки мене звідти зі скандалом не виженуть, не випхають, я буду сидіти там... Зараз у мене є серіал, який, на жаль, не затвердили. Один учений підказав мені, що такі герої російської культури, як Федір Достоєвський, виявляється, родом з України. Родові маєтки цього письменника були на Вінничині, сам він родом із Вінниці. Є цілий список, і там стільки прізвищ і ці прізвища такі, що якщо з цієї точки зору подивитися на російську культуру... Але цей серіал неформатний. Я — неформатна. І я вичікую час, коли я стану форматною. У мене є передчуття, що щось зміниться. Ну не може бути так. Щось має змінитися.
Протягом останнього тижня дискусії і обговорення навколо «Телетріумфу» не вщухають. Усі намагаються вказати Нацраді на її помилки, передусім посилаючись на некоректне виокремлення номінацій, неактивну роботу експертної комісії і навіть на рівень організації самої церемонії. Нацрада ж від усіх претензій і звинувачень відхрещується, називаючи їх безпідставними.
Щоправда якщо бути точним, то незадоволення діяльністю Нацради почалося значно раніше. Комерційні канали, що входять до складу «Індустріального телевізійного комітету», побили горщики з цим регуляторним органом через його політику, яка, на їхню думку, вбиває телевізійну галузь. Таким чином, так звані пінчукові канали («ICTV», «СТБ» і «Новий») конкурс вирішили бойкотувати. Але «СТБ» все ж таки отримав нагороду. Журналістською премією «Фаворит телепреси» нагородили проект журналістських розслідувань «За вікнами». Заступник голови правління СТБ з інформаційного мовлення Олексій Мустафін, отримуючи «Телетріумф», недвозначно натякнув, що Нацраді з індустрією сваритися не пристало. Взагалі пан Мустафін, поруч із Лесею Сакадою-Островською, виявилися на цьому святі найнепередбачуванішими ораторами. Так само, як спіч журналістки «ТСН», слова заступника голови правління СТБ занурили частину зали у напружену мовчанку. Новини не повинні починатися на «с», «г» чи будь-які інші літери, сказав пан Мустафін, прямо натякаючи на нововведення в новинній службі «1+1». Хіба таке говорять зі сцени у прямому ефірі? Мабуть, саме так в цей момент думала частина зали. Та ще й Наталія Катеринчук, автор нового формату «ТСН», щойно зійшла зі сцени. І не з пустими руками, а з «Телетріумфом» за найкращу інформаційну передачу...
Тобто очевидні суперечності були. І претензії до організаторів, судячи з усього, не безпідставні. Але хто винен і що робити, традиційно, невідомо.
