Громадська думка вважає політику брудною справою. Але не все так просто. Запекла боротьба ведеться скрізь, де є що ділити. Коли наука була престижним заняттям, склоки на інститутських кафедрах не поступалися парламентським. У боротьбі за владу більше дипломатичних пасів, ніж рукопашних сутичок. Ідеальний рупор для скандальних методів — теледебати у прямому ефірі.
Сезон скандалів відкрила мадам Вітренко на «Дебатах-2002» («1+1») і вже вдосталь накричалася на теледебатах ICTV. У неї з Юлією Тимошенко один сегмент протестного електорату та їхні рейтинги соціологічно близькі. Як жартували в одній із пісень-переробок «Великих перегонів»: «Вы агрессивны — это минус, но я в эфире — это плюс». На фоні цієї жіночої «боротьби у бруді» виграла Інна Богословська (Команда озимого покоління). Вона і розповіла, звідки у «слізливої мільярдерші» гроші. Народу І. Богословська навіть імпонує, але за її партію навряд чи будуть голосувати. Сумніваюся, що небагате населення підтримає скасування пенсій і безкоштовної медицини. На цьому, до речі, вдало зіграли «Подробиці» («Інтер») . Голова Рахункової палати звинуватив Міністерство охорони здоров’я у розбазарюванні коштів. З’ясувалося, що медицина у країні фінансується не гірше, ніж у Західній Європі. На стику йшла реклама СДПУ(О) про безкоштовну медицину. Зроблена психологічно правильно і без чорних технологій.
Але повернемося до наших дебатів. У гонці трамваїв перемагає той, хто виїхав першим. Найбільш впевнено почувається «1+1». «Плюси» у «Дебатах-2002», не мудруючи лукаво, вибрали класичну схему. І просто геніально використали секундомір, вивівши його на екран. Хід, що породжує у глядача співпричетність. Яскраво виражений конфлікт виникає, коли сперечаються двоє. А запитання журналістів демонструють реальний масштаб політиків і тиснуть на їхні больові точки.
Очевидно, за принципом «від зворотного» діяв творчий колектив
«Теледебатів» (ICTV) . Вони віддали перевагу трійці — рівнобедрений, самодостатній трикутник — перед двійкою — символом протистояння . І цим ускладнили взаємний діалог. Ввели декілька вдалих (кожен окремо) конкурсів. І замість чітких і продуманих журналістських запитань випустили у передачу народну стихію. Не пропадати ж добру — вуличне телебачення зв’язує ICTV з 15 містами. За допомогою реплік із народу трохи грубувато було прокоментовано самі суперечки. Відступив від нейтралітету і супер-профі. Емоційний Дмитро Кисельов дав зрозуміти, що Григорій Омельченко (блок БЮТ) — ще той безпринципний ловкач.
Дивилися 8 березня «Теледебати» на ICTV і політики. Те, що С. Курикін (ПЗУ) у «Свободі слова» назвав «недоліком політичної культури», С. Гавриш (віце-спікер) — «одеським привозом, де хочуть продати неякісний товар», а В. Ющенко («Наша Україна») — «собачими боями» та«жіночою боротьбою без правил». Останні дві думки охоче озвучили нічні новини «Інтера». Так чи інакше — Кисельову довелося нелегко. Тому що він грає одночасно у різні рольові ігри. Як відомо, існує два типи проведення телешоу. У першому — ведучий — комунікатор, він непомітний і його професіоналізм полягає в тому, щоб допомогти виявити себе іншим. Друге амплуа — інше. Ведучий — Особистість, і саме він приваблює глядачів. І головному обличчю ICTV, звичайно, складно у понеділок, вівторок, середу, четвер і неділю бути індивідуальністю, а у п’ятницю тільки викладати правила гри і не мати власної думки. Проте кількість відгуків, гострих обговорень говорить про те, що дебати від ICTV все ж були найцікавішими.
А ось передача «Народний екзамен» (ICTV) переплюнула «Народну платформу» «Інтера» вже тим, що тут народ отримує відповіді на свої запитання. Її вів Олександр Богуцький. І в ній дебютував… ні, не Бродський, а Довгань (СелПУ). Політик сам вибирає запитання, але все одно відчуває себе студентом-трієчником. А люди біля мікрофона на вулиці охоче входять у роль екзаменаторів. Після передачі вони ж виставляють оцінки. Переважно задовільні. Незважаючи на екзекуцію, кандидати рвуться в ефір. Їхній приз більший, ніж можна виграти у будь-якій телегрі — 4-літня синекура.
Остання теледебатна прем’єра — «Партія, Панове!» на СТБ . Завжди іронічний Роман Скрипін перетворився у «людину в футлярі» і позбавив, на догоду політкоректності, свого конферансу потенційних депутатів. Політики без підливи — страва не для телегурманів. На УТ-1 у «Саме тих. Дебатах» і то допомагають кандидатам запитаннями і підкидають телефонні дзвінки. Суворе зведення правил поведінки, наглядова рада і скупе освітлення студії швидше створювали відчуття незатишності — і, здається, не тільки для гостей програми. Вдруге за день довелося дивитися на С. Довганя. На думку його візаві Б. Бойка (НРУ), аргументи лідера СелПУ — це «кирзові чоботи і фуфайка проти комп’ютера». Аргументи ж самого Б. Бойка були більш жвавими. Але пульт так і норовив перестрибнути з цього похмурого видовища на сяючий швейцарський автосалон Ігоря Моляра («1+1», «Парк автомобільного періоду») . «Концепт- карт, агресивна довершеність ліній, невже це джип «Пежо»?», — щебетав ведучий, показуючи нам женевську казку. Втекли б від нас кудись у Зімбабве комуністи з націоналістами. Дивись, і у нас з’явилися б проблеми на зразок «якої марки купувати третю машину». Але країни, які живуть на цьому рівні, розуміють, що пирога на всіх може не вистачити, і вживають відповідних заходів.
Знову тільки Кисельов відкритим текстом говорить країні, яка небезпека нам загрожує. Хмари насуваються... Окупація Єльяшкевичем трибуни ВР із невгамовним бажанням продовжити торішній касетний скандал. Трагічна смерть керівника «Укрспецекспорту» В. Малєва і настійне запитання щодо торгівлi зброєю. Іноземні експерти, які зачастили до країни, і підготовка грунту для визнання наших виборів недійсними.
Іншу проблему освітив «Реальний сектор» (УТ-2) . Вже наступного місяця пролунала виплата процентів з боргів МВФ. Фінансисти, затаївши подих, чекають схем, які запропонує уряд. Поки зрозуміло, що ні зростання економіки, ні бюджет, ні експортні можливості не дають потрібної суми. США перестали закуповувати продукцію провідної для нас металургійної промисловості. І ні про реструктуризацію або перепозику боргу не йдеться. Не Аргентина, але все-таки. Деякі журналісти ухитряються дивитися на ці проблеми розсіяним поглядом, не надаючи їм великого значення. Так проколовся Вересень у гостях в Кисельова. На головне запитання ведучого про важливiсть для українських журналістiв після рішення туринського суду і заяви нашого МЗС розібратися у причинах запущеної у ЗМI дезiнформацiї, його гість Микола Вересень відповів: «Одні показують одні папірці, інші — інші...» Майбутній політик міг би бути і більш принциповим.
Адже аналізу внутрішньої ситуації сприяють і дві дати. 9 березня — річниця народних заворушень біля пам’ятника Шевченку. (Ці події журналіст ICTV С. Швець («Свобода слова») назвав «щепленням України від тероризму»). І шість місяців минуло після 11 вересня 2001. Остання подія, на мій погляд, відбилася на нас швидше позитивно. Америці якийсь час було не до нас. Якби вибори відбувалися восени, виборча кампанія, можливо, проходила б спокійніше. І Кондолізза Райс разом із нашими політиками не була б героїнею мультиків «Великі перегони» (1+1) . Більшість телеЗМІ за деревами (інтригами виборів) не бачать лісу.
Наступного тижня ICTV обіцяв особливий ексклюзив. Документальний фільм, який знято журналістом «Файненшл Таймс», про те, як робили «свою гру» на нашій політичній кризі минулого року США, Європа і Росія. І, можливо, стане зрозуміло, які маріонетки смикали ці закордонні нитки.
Напевно, не спроста доїхав до Мавританії Андрій Цаплієнко («N- кілометр», «Інтер») , але його позиція викликає повагу. Він докопався до джерел іншої української трагедії. 283 судна, які могли б давати батьківщині по мільйону американських доларів щорічно, пропали у бермудському трикутнику жадності чиновників департаменту рибної промисловості. Українські кораблі стоять у чужих портах за борги роками, без надії на повернення. Там же гниють наші моряки без особливої надії на оплату праці. Це явище стало масовим завдяки «Рибпрому». А його співробітники, — стверджує А. Цаплієнко, — обзавелися віллами у південних краях. Голова цього департаменту нині бореться за мандат- недоторканість нардепа.
Нове шоу «Афера» («Інтер») , можливо, врятує від жорстоких жартів долі. Ілля Ноябрьов, який вже «воздвиг себе памятник», зустрічаючись у безлічі телепрограм, обіцяє розповідати про «кидал»- контролерів, лже-гіпнотезерів, сумнівні турфірми та інших пройдисвітів. Д-у-у-уже своєчасна річ. Передача вельми добротна, з тямущими експертами і незвичайними сюжетними ходами. Хоч не дивуйтеся, побачивши серед експертів знайомі обличчя інших телеведучих з цього каналу чи народних депутатів.
Цього разу популярно пояснили, що не можна виграти у фінансову піраміду. І що найбільший у світі траст — Сполучені Штати Америки, які втягли нас до своєї гри. На руках українських громадян близько 20 мільйонів американських доларів. Люди віддають перевагу панчохам над фінансовими банками і фірмами, оскільки важко відрізнити дійсно працюючу організацію від дутої. У фіналі з майже щирою усмішкою І. Ноябрьов порадив бути менш наївними і розкидав у студії пачку зі справжніми та фальшивими доларами. Експерти кинулися збирати зелені папірці разом із публікою.
Минулого тижня жіноче серце заспокоїв американський фільм з Мелом Гібсоном «Чого хочуть жінки». Крутий мачо дивним чином навчився чути думки жінок. Зрозумів, наскільки вони досконаліші за чоловіків, і став робити для них добрі справи. Минула мода на бойовики та вестерни. Тепер популярними стають мелодрами і фільми про подвиги в ім’я справедливості. Можливо, людство перебісилося на межі століть і тепер стає добрішим. Ось і герой Мела Гібсона під впливом найсвітлішого на землі почуття — кохання —здійснює самовіддані вчинки, часом на шкоду собі. Хотілося, щоб серед дійсно люблячих Україну затесалося б і декілька народних депутатів.
