Із 2 по 5 вересня наступного року в Києві вперше відбудеться 64-й Всесвітній конгрес преси та 19-й Всесвітній форум редакторів. Як розповів генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов, участь в обох конгресах візьмуть понад 1000 учасників з більш як шістдесяти країн. У зв’язку, зокрема, з медійними подіями, що наближаються, в Київ приїхав генеральний директор Всесвітньої асоціації видавців газет і новин (WAN-IFRA) Крістоф Рісс.
На прохання Української асоціації видавців періодичної преси, минулої п’ятниці пан Рісс зустрівся також і з редакторами видань, які спеціалізуються на медійній тематиці. Тема розмови — світові тенденції в роботі редакцій та розвиток цифрових видавничих проектів.
У свідомості багатьох українців, особливо молоді, закарбувалася думка, що вже найближчим часом всі медіа, так би мовити, «мігрують» в Інтернет. Утім, як показує практика, це далеко не так. Недаремно чимало уваги в розмові з редакторами українських видань Крістоф Рісс приділив саме друкованій пресі. Адже, за його словами, в Україні в порівнянні з іншими країнами доволі високий рівень читання газет і журналів. До речі, в сусідній Росії ситуація кардинально відрізняється — там домінує телебачення. Однак в інших азійських країнах та Латинській Америці тиражі друкованої преси зростають наперекір всім загальносвітовим тенденціям.
І хоча, згідно з останніми дослідженнями, обсяг часу, який аудиторія виділяє на читання газет, скорочується, їхній вплив та результат для суспільства є відчутно більшим, оскільки читач набагато ефективніше опрацьовує саме отриману з друкованої преси інформацію. Натомість, як зазначає експерт, хоча обсяг часу, який користувачі проводять у всесвітній мережі, зростає, Інтернет не відбирає аудиторію у газет та журналів, адже переважна більшість користувачів цікавиться не новинами, а спілкуванням та соціальними мережами. Тому навряд чи слід друкованій пресі поспішати «пакувати валізи», хоча, звісно, слід працювати й над цифровими версіями своїх видань. До речі, на думку Крістофа Рісса, цифрова версія газети не повинна бути схожою на паперовий аналог.
Зрозуміло, що технологічний прогрес змушує редакторів змінювати підходи до розвитку свого ЗМІ. Ситуація, знайома з радянських часів, коли читач був лояльним до свого ЗМІ й постійно читав лише одне видання, змінюється. Сьогодні особливо важливим стає процес двосторонньої комунікації, коли газетам та журналам доводиться прислухатися до смаків своїх читачів. До слова, «День» цю тенденцію, так би мовити, передбачив, адже традиції спілкування газети зі своїми читачами — вже 15 років.
Ще одна важлива тема, на яку звернув увагу Крістоф Рісс, — це якість інформації. Внаслідок технологічного прогресу інформаційний процес кардинально змінився і пришвидшився, відповідно зросла й кількість інформації, що навколо нас. Із одного боку, це — позитив, а з іншого, — проблема, адже добирати з усього масиву корисне та якісне стає все важче. Тому одне з пріоритетних завдань кожного редактора — фільтрувати інформацію. «Незалежно від обраної платформи, головне — якість, — наголошує експерт. — Кілька років тому з появою інтернет-сайта «Вікіпедія», який швидко став дуже популярним, люди казали, що тепер друковані енциклопедії не потрібні. А сьогодні ми бачимо, що в цій сфері все повертається до своїх початків». Отже, запит на якісну аналітичну інформацію зростає, і, відповідно, Інтернет зі своїм нефільтрованим масивом даних, на думку Крістофа Рісса, не може скласти конкуренцію якісним виданням.
Утім, якість все ж слід вміти доносити. Не можна очікувати, що хороше змістове наповнення стане основною зброєю в боротьбі з конкурентами. За даними Крістофа Рісса, сьогодні друковану пресу читає три мільярди людей. Але як тільки 3G-технологія стане доступною широкому загалу, різко зросте кількість мобільних користувачів, особливо серед молоді. А поки що друга мобільна революція лише триває, слід подумати про відповідні цифрові платформи для своїх видань. А заодно — й про платний контент, адже, як переконаний Крістоф Рісс, наявність цифрових аналогів — не привід, щоб привчати аудиторію до думки, ніби якість може бути безкоштовною.
