Пристрасть до дрібних пересмикувань з'явилася на УТ-1 з приходом Зиновія Кулика. Колишнє керівництво Національної телекомпанії зазвичай діяло прямим текстом і необтесаними булижниками. Вадим Долганов «крив» глядачів викривальним пафосом, а от Зиновій Володимирович, вочевидь, любить ходи ніби тишком-нишком, але в тонкощах і винахідливості й нинішнє керівництво державного ТБ звинуватити важко. Коли раптом в ефірі УТН, як правило, закритому для опозиціонерів, з'являється Олександр Мороз — відразу зрозуміло, що Олександра Олександровича на чомусь «підловили», не просто ж так УТ-1 раптом візьметься говорити про його візит до Німеччини. Так і є: спочатку кореспондент УТН (безіменний) Мороза провокує: от, мовляв, говорять, що ви літали насправді до Лазаренка, як ви до цього ставитеся? О.М., зрозуміло, дивується і все заперечує. Та, власне, будь-якому розсудливому глядачеві зрозуміло, що у світі сучасних комунікацій неможливо приховати факт перельоту хоч куди б то було, а тим паче — зустрічі з політичним діячем, затриманим імміграційними службами США. Не кажучи вже про те, що подібне, звісно ж, не пройшло б непоміченим для нашої і зарубіжної преси та інформагентств, і можна уявити, яке б завивання ті ж УТН підняли б! Але, на жаль, не пощастило — не вийшло. Отож, «випадок» треба вигадати самим. От і дають УТН обмовку О.М.: «Я повернувся зі Сполучених... Ой, пробачте, я повернувся тільки що з Німеччини», з багатозначністю коментуючи це: «Як пояснити пікантну обмовку, якої припустився Олександр Мороз, відповідаючи в аеропорту, звідки він прибув?». А заявивши на початку програми, що О.М., за його словами, їздив до Німеччини для зустрічі з представниками уряду і бунденстагу, але, мовляв, зустрічався і з представниками ділових кіл, запитують потім у О.М.: які конкретні результати будуть для України від поїздки, конкретні контракти? І відповідь Мороза, що він — представник парламенту, і в його функції не входить заняття конкретними проектами, коментують нехитро: «То ж мета поїздки залишилась неясною».
Справляє враження навіть не саме «махлювання» — найбільш відповідне слово для позначення подібних дій УТН, а його дріб'язковість, яке зрозуміло, має ефект бумеранга, і лише додає ваги Морозу, як завжди буває, коли хтось перетворюється на моську... Той, на кого вона гавкає, мимоволі сприймається слоном — навіть без об'єктивних на те підстав. А ще цікаво, для яких таких дрімучих співвітчизників, які не здатні зробити в умі елементарні мислительні вправи, це все призначається? Їй-Богу, навіть не хочеться вірити, що на нашому головному каналі так пласко мислять, що не здатні вигадати нічого, що тягнуло хоча б на професійну маніпуляцію, якщо вже на те пішло. От і результат, який дав лівим черговий привід для викриття «брехливої пропагандистської машини» нинішнього режиму»... Таке враження, що саме цього УТ-1 постійно і домагається.
Раніше на вітчизняному ТБ була одна передача для сексуальностурбованих громадян країни: «Доброго ранку, Україно» (якщо не вважати, звісно, реклами вібромасажерів). Тепер (можливо, у зв'язку з приходом у «Доброї ночі, Україно» Василя Климчука) інтереси певної категорії глядачів дотримуються і в нічному ефірі. Зауважу — йдеться не про еротику на ТБ, бо якраз її у вищеназваних програмах (про фільми — не говоримо) УТ-1 не було і немає. Еротики, під якою на цивілізованих телеканалах розуміється відео й інформація високого гатунку, нерідко — на рівні мистецтва. На жаль, розмова про секс — у житті та про еротику — в масовій культурі у студійних блоках нічного каналу на УТ-1 — це просто «полуничка», але якій додають на повному серйозі особливу значущість, і яку підносять просто-таки з садистською нав'язливістю, у стилі МТВ-ешних Бівіса і Батхода, тільки у виконанні дорослих дядьків. Найколоритніший з останніх — Микита Бєльський, який, здається, і свій «Прес- кур'єр» затіяв виключно для того, щоб не дати аудиторії УТ-1 можливості прогавити хоча б одну найменшу газетну статтю про Це. Свою шляхетну справу Микита Бєльський продовжив і в нічних випусках «Прес- кур'єру» (у будні), розпочинаючи свої огляди газет з матеріалів виключно типу «Радіаційний удар — поміж ніг». Ну, загалом-то, обговорювати Це вночі — більш природно, хоча, наприклад, Андрій Середа на тому ж нічному каналі від УТ-1 минулої суботи стверджував, що найкращий час для занять Цим — 8-а ранку. Ви відчуваєте, дорогий читач, напруження пристрастей у житті українців, яке, як прийнято вважати, ніби відображає наш телеефір?
Взагалі, у «Доброї ночі, Україно!» минулого вiк-енду Це обговорювалося по повній програмі. У суботу — у зв'язку з «темою дня (ночі)» від «Ери» — яку ведучі студії прямого ефіру Людмила Травникова й Андрій Середа визначили як «різні збочення». У неділю — у зв'язку з висвітленням теми «шоу».
Тематично обговорення теми збочення обмежувалося згадкою «душещипательного» котячого весілля (на що Андрiй Середа зауважив Травниковiй: «Тебе що, кицi бiльше вставляють? Я тобi про людей кажу!»). Інформацією «з бородою» про піймання Джорджа Майкла в момент «чіпляння до хлопця» (при цьому А. Середа вигукував: «І це Майкл, улюбленець половини жінок!). Опитуванням з хрещатицького підземного переходу («труби», далі якої кореспонденти «Ери», здається, і не виходять) молодих людей, для яких збочення — це гомосексуалізм і зоофілія, а взагалі — «кому яке діло?» (здорове міркування). І, нарешті, на закуску — Костя Гнатенко, який став зовсім, як Шура, навіть «так схуд», як зауважила ведуча. Втім, щодо Гнатенка Середа трактував збочення як те, що перший вважає своїм вчителем академіка Білодіда, і що Костя «виліз на сцену» (цей жарт А.С. можна вважати єдиним більш-менш вдалим за всю програму). І от саме фрагменти виступів Кості на сцені й не давали найбільш недосвідченому глядачеві обдурити самого себе, чому саме Гнатенко став персонажем передачі про збочення. Однак, зрозуміло, ні на яку розмову про щось зрозуміле — скажімо, навіщо інтелігентному та розумному журналісту будувати свій імідж на особливості своєї сексуальної орієнтації, чому саме це в ньому має когось хвилювати? — намірів не було. Було просто теліпання язиком, з якого запам'яталися хіба що захоплення Костянтина з приводу того, яким стало УТ-1: «демократичним, іронічним, зухвалим...». Навряд чи на зорі кар'єри автора та ведучого знаменитого «Бару «Чорний кіт» можна було припустити, що через енну кількість років він дедалi частіше буде з'являтися на ТБ у ролі дещо вульгарного провінціала, який захоплюється самим собою і за мірило демократії визнає лише можливість постьобатися щодо того, «що лежить під яйцем?» (анекдот, розказаний А.Середою у цьому ж ефірі, від котрого Людмила Травникова просто реготала).
Проте цiлком правомiрний напрям руху був спочатку позначений А.С. — у його трактуванні збочення як просто кроку людини убік... На жаль, далі цього не пішло.
Як відомо, саме розважальні жанри, у тому числі й на ТБ, вимагають від творців абсолютно вивіреної відповіді на найпростіше запитання: «Навіщо?» Навіщо глядачеві витримувати затиснутість Травникової і «відв'язаність» Середи, якщо запропонований ними продукт — не веселий, не інформативний, не іронічний — безглуздий і на версту тхне поганим смаком і відвертою художньою самодіяльністю сільського клубу? Навіщо наступного дня, в неділю, показується в тій же «Доброї ночі, Україно» вульгарний і негарний, неестетичний стриптиз, а за кадром при цьому йде дуже примітний коментар ведучих студії: Людмили Травникової та Назара Довгого: «Цікаво, як би це вона (стриптизерка. — Н.Л. ) робила, якби музики не було?, — ставить запитання Людмила. «Як би вона це робила — я знаю», — відповідає Назар. — «А от як ти б?» (! — Н.Л. )«Цікаво, — підтримує далі розмову Людмила, — що робили при цьому чоловіки?». І, в кульмінаційний момент номера: «Так, безумовно, якщо робити це — то вже до кінця». А через якийсь час, після кількох танцювальних номерів, які відтворюють статеві акти гомосексуальних партнерів, — iде ще один подiбний, не менш примітний і змістовний діалог ведучої з танцівником Олексієм...
До речі, треба віддати належне глядачам: усі нічні розваги», запропоновані їм того вечора «вони сприймали вельми критично, і висловлювали у своїх телефонних дзвінках. На що Назар їм, глядачам, відверто грубіянив, явно вже повіривши у свою «зірковість». А ще ТРК «Ера» пропонує частенько глядачам репортажі Едуарда Арзянцева — котрий гордо іменується колегами «сталкером». Але, їй Богу, не второпаю, що сталкерського в тому, щоб залізти, скажімо, в один із кутків Подолу, де старе кладовище, сатанинські знаки на надгробках, порожні пляшки коло їхнього підніжжя, взяти кілька міні-інтерв'ю у рідкісних у тих місцях перехожих, яким «тут інакше думається», а потім хутенько звідти повернутися і в студії на запитання Л.Т., про що ж думалося там самому Едуарду, відповісти: «А ні про що... Як змонтувати цей сюжет». Або, скажімо, цей «сталкер» бере те ж міні-інтерв'ю (опитування — улюблений жанр ТРК «Ера») у тій же «трубі» на тему «Чим повинен займатися вночі чоловік?». І, знову ж таки, окрім декількох вельми ординарних, нецікавих відповідей мешканців «труби» — у тому сюжеті не було нічого. Навіть ведучий студії Василь Климчук не витримав (все ж таки професіонал!), і зауважив: «Те, що ти зняв — нагадує просто веселі картинки, ні що інше. А для себе ти щось з'ясував?»... У відповідь також невиразне мукання, що до всього треба ставитися простіше (улюблений коментар Едуарда).
А ще протягом трьох днів з придихом на нічному каналі рекламувався майбутній прихід у «Еру» В'ячеслава Добриніна. У результаті він прийшов — явно нетверезий — і фактично не сказав жодного зрозумілого слова. І, зрештою, річ навіть не в тім, що нетверезий (у кого з телевізійників не було подібних проколів?), а в тім, що кого, власне, з таким пафосом анонсували, якої такої величини особистість?
До речі, того ж вечора в нічному польоті «Времечка» на «ТВ-центре» гостем студії була Тетяна Толстая, якій глядачі по телефону ставили найцікавіші запитання, і яка сказала також дуже примітну фразу: «Людина не може не думати про глобальне. Адже вона сама — глобальна, бо існує в такому різноманітті найрізноманітніших координат — від космосу до... жеку».
Я не хочу торкатися хворої для нашого ТБ теми, чому все старе, усталене на російському ТБ стає ніби новим словом на ТБ українському. Зрештою, на калькуванні живе у світі безліч каналів, а виробництво ексклюзивного коштує шалених грошей. Я тільки хочу зрозуміти, чому в них, у Москві, скопійований продукт перетворюється, скажімо, на «Поле чудес» Лістьєва чи Якубовича, а у нас «Сегоднячку» від НТВ «протистоїть» «Доброї ночі, Україно» — навіть не секонд-хенд, який на цьому тлі виглядає просто верхом смаку і благопристойності. Чому, скажімо, включившись у понеділок на «Сегоднячко», я бачу сюжети про конфлікт між московськими екологами та членами громадської організації, що затіяла підняття танка з московського Чорного озера (заповідної зони). Про похорони іркутського «злодія в законі», який намагався прищепити своїм «підопічним» «цивілізовані» правила криміналу. Про дівчачу війну між двома московськими школами — привілейованою та «пролетарською». Про двадцятиріччя збірника «Метрополь» (репортаж) і т.д. і т.п. — жваві, динамічні матеріали на значущі теми. Ці теми відмінні від звичайних сюжетів програм новин своєю локальністю та меншим масштабом подій — однак вони торкаються того чи іншого боку життя кожного глядача. Причому буквально кожний сюжет був зроблений кореспондентами з осмисленою метою, і узагальненням проблеми, і спробою вхопити істотне. При цьому дається панорама життя не тільки столиці, а й усієї Росії (чого варті ті ж поїздки «дідуся» Воєводіна!). Такому московському ТБ з «людським обличчям» уже чимало років. Невже за цей час у бажаючих скопіювати продукт в Україні не було можливості підготуватися грунтовно, щоб виглядати хоча б не гірше? Щоб окрім суперпрофесійних оглядів політичних подій Сергія Набоки, який і за умов заангажованого УТ-1 примудряється давати на них свій, незашорений погляд, у програмі було і ще щось, окрім звичайного маргінального дрібнотем'я та поганого смаку. Тим паче, що нечисленнi приклади нормального, професiйного репортерства на нiчному каналi зустрiчаються — скажiмо, сюжет про проблеми щелепної хiрургiї у програмi вiд 1 березня.
Звісно, варто на УТ-1 було міняти Лешика на Княжицького, а Княжицького — на Кулика, щоб тлом у пропагандистького оркестру політичних держпрограм йшла хуторянська доморощеність програм комерційної «Ери», якій нині робиться такий промоушн. Адже поки що єдиним дійсним досягненням Зиновія Кулика (яке, щоправда, не є особисто його заслугою) можна вважати програму «Погляд у світ» Тараса Аврахова — дійсно професійну. Всі інші так звані «нові» проекти — це повтор вже тисячі разів пройденого і відпрацьованого матеріалу, лише в новітніх, і нерідко кон'юнктурних модифікаціях (те ж одіозне «Досьє»), або напівфабрикати («Не все так погано в нашому домі», ток-шоу «Вже не діти», «Діалог зі сфінксом»), або просто старі проекти, які хоч перелицьовуй, хоч перешивай, а протерта тканина все одно себе видає («Класик-прем'єр», «Надвечір'я» тощо). І, що дивно, все більше й більше комерційних телевиробників отримують свій «шматочок пирога» на державному ТБ (Зиновій Кулик вважає це відрадним чинником для підвищення якості програм) — але ця ж якість і рівень УТ-1 залишаються колишніми. Як і положення штатних співробітників НТКУ, котрі використовуються як розмінні монети й рабсила для задоволення комерційних і політичних інтересів «господарів» державного ефіру. Пригадується старий анекдот про песиміста й оптиміста: «Гірше не буває! — Буває, буває...»
