Інститут із вивчення журналістики «Рейтер» (Reuters Institute for the Study of Journalism — RISJ) при Оксфордському університеті нещодавно опублікував Звіт-2017, присвячений світовому ринку медіа. У процесі дослідження було опитано понад 70 000 респондентів по всьому світу. Увагу було сфокусовано на Європі, але досліджувалася ситуація і в інших частинах світу.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення зробила переклад дослідження і поширила його серед української аудиторії. Отже, про що ми можемо дізнатися завдяки праці RISJ?
НЕДОВІРЛИВІ КОРИСТУВАЧІ
Дослідження показало, що рівень довіри до нових медіа є доволі різним залежно від країни, причому різниця може бути майже удвічі.
Найбільше довіряють новим медіа у Фінляндії (62%), Бразилії (60%), Португалії (58%), Польщі (53%), Нідерландах та Іспанії (51%).
Найнижчий рівень цього показника — в Греції та Південній Кореї (23%), Словаччині (27%), Малайзії (29%) та Франції (30%).
Хоч наша країна і не увійшла до числа тих, кого «дослідив» Інститут із вивчення журналістики «Ройтерз», деякі тенденції нам відомі з інших досліджень, вітчизняних.
Так, за даними соціологічного опитування, яке провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) на замовлення ГО «Детектор медіа» в лютому 2018 року, 24% жителів України отримує інформацію про ситуацію в країні та світі із соціальних мереж. Загалом, 42% українців отримують інформацію так званих нових медіа: центральних та місцевих українських, російських інтернет-ресурсів або із соціальних мереж.
Водночас, за даними дослідження «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів ЗМІ», яке провела київська соціологічна компанія InMind на замовлення МГО Internews у травні-червні минулого року, виявилося, що українці можуть розміститися на діаграмі «довіри щодо нових медіа» десь посередині, але все ж таки трохи ближче до початку. Так, на запитання: «Наскільки ви довіряєте новинам?» щодо інтернет-ЗМІ — 48% респондентів відповіли ствердно (2016 року цей показник дорівнював 52%, 2015-го він становив 47%).
УНИКАННЯ НОВИН
Дуже пізнавальними виявилися дані Інституту з вивчення журналістики «Ройтерз» про те, що майже треть опитаних (29%) стверджують, що часто або час від часу уникають новин від нових медіа.
Явище «уникання новин» виявляється по-різному: від тотального уникнення новинних жанрів, так і обмеження їх перегляду — один раз на добу, тиждень, місяць тощо. Рівень уникання онлайн-новин варіюється залежно від країни. Наприклад, у Греції й Туреччині він становить 57%, Хорватії — 50%,Польщі — 44%, тоді як у Фінляндії — 18%, Данії — 14%, Японії — лише 6%.
Серед основних причин, чому відбувається процес уникання онлайн-новин, респонденти дослідження RISJ назвали такі:
• негативний вплив на настрій (48%);
• зневіра до правдивості новин (37%);
• відсутність потреби (28%);
• гнітюче враження від візуальної інформації (22%);
• наявність інформації, яку б краще і не знати (19%);
• зменшення концентрації уваги (15%);
• затрати часу (13%).
Можна припустити, що для України ці чинники теж мають місце. Тільки дуже лінивий медіаексперт не вказував останнім часом на засилля негативу в українських ЗМІ, онлайн-ресурсах та соцмережах і не нарікав на падіння довіри до медіа через навалу фейків та «джинси».
Багато хто бачить у наших медійних реаліях підступну «гру Кремля». Але здається, що взагалі-то ми рухаємося у світовому тренді.
Люди не хочуть псувати собі настрій і весь час дізнаватися про все погане, що сталося по всьому світу, і не хочуть, щоб їм «вішали локшину на вуха» через поширення неправдивих та «замовних» матеріалів, які маскуються під новини.
Теоретично, виробникам контенту, тобто інформаційним ресурсам різного типу, взагалі-то має бути нецікаво виробляти контент, який користувач ненавидить і не хоче бачити. Тому ми мали б сподіватися, що дослідження подібні до того, яке провів Інститут із вивчення журналістики «Ройтерз», змусять медійників по всьому світові переглянути свої методи роботи.
Втім, якщо розповсюджувачам «новин жахів» та фейків «по барабану» обсяг аудиторії, якщо для них головне — «вкинути інфу» і «розігнати «меседж», то надії на саморегуляцію виробників контенту дуже мало.
