На одній із прес-конференцій найбільшого київського кабельного оператора «Воля», де оголосили 2004-й роком цифрового ТБ, майже ніяких подробиць власне про «цифру» не повідомили. Так, загальні дані та посилання на інтерв'ю президента компанії, де він обіцяв повну й остаточну перемогу цифрового телебачення за п'ять-вісім років. Це здивувало, бо, бажаючи продати, треба, як мінімум, повідомити, чим же добрим є товар. Внаслідок журналістського дослідження з'ясувалося, що телехайтек в «українській інтерпретації» має свої особливості. І деякі «дрібниці», наприклад розмір телевізійного приймача за діагоналлю, можуть істотно вплинути на рішення споживача.
ПРОКРУСТОВА ДІАГОНАЛЬ
Доводити переваги цифрового формату нескладно. Його запровадження — подібне до кольорового ТБ після чорно-білого. Новий цифровий стандарт — телебачення високої чіткості (High definition television, англійська абревіатура — HDTV) дозволяє передавати зображення з роздільною здатністю вчетверо більшою за сучасну. HDTV передбачає поліпшену передачу кольорів і розкладання зображення на більшу кількість елементів у порівнянні зі звичайним ТБ.
Нашому глядачеві відомі три основні системи кольорового телебачення: РАL, SECAM і NTSC. Всі вони вже не влаштовують ні виробників телеапаратури, ні глядачів. Рядкова структура зображення особливо ріже очі на телевізорах із великим екраном. Цифровий же стандарт забезпечує якість зображення, порівнянну з кінофільмом, знятим, наприклад, на плівці Kodak шириною 35 мм. У порівнянні з ним традиційне сприймається як абсолютно плоске. Разом із об'ємним шестиканальним «круговим» звуковим супроводом створюється повне відчуття реальності того, що відбувається на екрані. Плюс інші сервіси — електронна програмка, звуковий супровід декількома мовами, функція «стоп-кадр» і тому подібні. Все це вже доступно київським глядачам. А ось освоєння інтерактивних функцій попереду: в майбутньому можна буде отримати відео на замовлення, зробити покупку в електронному магазині чи навіть зіграти в казино, не встаючи з канапи перед телевізором із HDTV.
І тут треба відзначити важливий момент, який кабельний оператор замовчуватиме до останнього. Головний козир «цифри» — майже казковий візуальний ефект помітний лише в телевізорах із діагоналлю не менше 70(!) см. Більшість же наших телевізорів — зі старою доброю діагоналлю 54 см. І проблема навіть не у вартості телеприймача з більшою діагоналлю. Спробуйте поставити телевізор із таким екраном у своїй «хрущовці» і все, окрім цього дива сучасної техніки, здаватиметься маленьким і недосконалим.
Дивитися телевізор із цифровою якістю зображення потрібно з відстані вдвічі меншої, аніж ми звикли. Дистанція від екрана з HDTV повинна дорівнювати приблизно трьом висотам зображення на екрані, інакше око не зможе натішитися досконалим зображенням. Але, насамперед, недосвідчений глядач звертає увагу на збільшення ширини екрана на 33% — співвідношення сторін 16:9, а не 4:3, як у звичайних телевізорах. Тому без нового широкоекранного красеня з плоским екраном міняти звичні 625 рядків розгортки телезображення великого сенсу не має.
Оскільки аналоговий телевізор не може приймати цифровий сигнал, знадобиться приставка-декодер. Його ціна на початок нинішнього року вже впала майже вдвічі і, скоріше за все, вже не підскочить. За прогнозами компаній-виробників, до середини 2004-го ціна на декодери помітно знизиться. Піти ж у обхід не вийде. Вартість телевізора, здатного приймати цей сигнал без декодера, кусається (в середньому близько $1200).
ОЩАДЛИВІСТЬ ЧИ ЗАДОВОЛЕННЯ?
Незважаючи на те, що практично будь-який київський телеглядач вже може підключитися до «просунутого» формату, українським телеканалам і на думку не спаде витрачатися на «цифру». Більшість програм HDTV- якості робляться в Штатах, особливо — за даними часопису Chip — реклама і передачі, які йдуть у прайм- тайм. А з 2006 року Американська федеральна комісія зі зв'язку зобов'язала всі канали повністю перейти на цифрове мовлення. В Америці ж досить популярні й телевізори з діагоналлю 100 — 140 см. Пояснення цієї тенденції шукайте в царині ментальності. Підтвердження можна знайти й у інших споживчих пристрастях. Більшість американців вважає, що чим автомобіль більший, тим краще. У Європі багато хто такий вибір вважатиме марнотратством: як і для нас, телевізор з 70-сантиметровою діагоналлю там швидше виняток, аніж правило. Хоча поява на ринку недорогих телевізорів із великим плоским екраном могла б «умовити» ощадливих європейців впроваджувати нові технології.
Цифрове ТБ — другий підхід до впровадження нових телевізійних технологій. У 1986 році декілька європейських країн спільно розробляли й намагалися впроваджувати аналогову систему високого розділення НВ МАС. Розрекламована акція обернулася великою поразкою і тому перший погляд європейських представників мовних служб на цифрові новації — скептичний.
Не прискорює процес і те, що нове ТБ фінансується переважно з кишені споживача. Не варто плекати ілюзії і нашим патерналістськи настроєним громадянам. За якість зображення, як і в усьому світі, платитимемо ми самі. Хоча впровадження нового формату вигідне, передусім, державі. Аналоговий діапазон частот — від 40 до 240 МГц — вже стає замалим. А нова система мовлення дозволить на тих же частотних ресурсах передавати без спотворень замість одного — від 6 до 10 каналів, і держава зможе збільшити кількість ліцензій, що продаються.
Хоча бувають винятки. Нещодавно Берлін зміг повністю перейти на цифрове ТБ, не в останню чергу завдяки ініціативі муніципалітету видавати безвідсотковий кредит малозабезпеченим громадянам для купівлі декодера.
Повний перехід на цифрове телебачення до 2010 року планує й Росія. Вже існує «Програма модернізації передавальної мережі державного мовлення Російської Федерації», тобто концерну РРТ. Принаймні, на рівні концептуальних програм намічено заохочувати та стимулювати впровадження новітніх технологій.
ДАЙ ОЧАМ «ВОЛЮ» — ЗАВЕДУТЬ У НЕВОЛЮ
Цифрове ТБ в Україні нерозривно пов'язане з практично монопольним кабельним оператором «Воля» (продукт злиття «Київтелемонтаж» (КТМ) і «ІнтерВідеоКиїв» (IVK). Вони вклали близько 40 млн. доларів у високотехнологічне обладнання і тепер, природно, хотіли б повернути витрати. Простих громадян цікавить, насамперед, розширення пакету телеканалів, а не якесь там цифрове телебачення. Але платити доводитися і за кількість, і за якість. У споживача практично немає вибору. Історично склалося так, що телеканали «приходять» у будинки киян за допомогою кабелю, а не будинкових антен. Тому приростати прогресом будемо по-радянському — у добровільно-примусовому порядку. Наразі з 500 тисяч абонентів за розширений пакет з цифровою якістю сплатили 0,8 %. Заради справедливості потрібно визнати, що колишня аналогова система не давала можливості ретранслювати більше, аніж 15 — 20 каналів. А вже зараз асортимент «Волі» розширено до 37 каналів.
Влітку минулого року «Воля» вирішила впливати на глядачів «силовими» методами. Підступно позбавила улюблених російських каналів, перевівши їх до більш дорогого цифрового пакету. У результаті вона не лише не набула нових клієнтів цифрового сервісу, але й заподіяла серйозної шкоди свій репутації. Наткнувшись на потужний протест споживачів і отримавши показового прочухана від міської влади і Антимонопольного комітету, «Воля» зробила висновки. Зараз вона настирливо демонструє цивілізовані методи розвитку бізнесу. Пропонує різноманітні пакети популярних каналів, організувала довідковий кол- центр для споживачів, а про найменшу зміну в наповненні каналів доповідає громадськості через пресу.
За великим рахунком, впровадження телехайтек найбільшим київським кабельним оператором можна вважати експериментом (діє з 1 вересня 2002 року). При загальному сприятливо-нейтральному погляді влади на телехайтек, у законодавчому полі поки що нічого не відбувається. Як піонер цифрового ринку «Воля» зайнялася невластивими для кабельного оператора функціями — закупівлею та обслуговуванням декодерів, прокладенням оптико-волоконних мереж, модернізацією нинішніх. У планах — лобіювання вітчизняного виробництва сет-топ-боксів (інша назва декодерів).
Отже, в Україні немає ані законів, ані навіть сформульованих концепцій розвитку цифрового ТБ, ні, тим більше, інфраструктури. 2002 року під егідою «Укрчастотнагляду» пройшла зустріч представників Болгарії, Литви, Молдови, Росії, Румунії, Словаччини, Туреччини та України. Це була перша спроба розробки та координації Плану виділення частот для цифрового ТБ. Але захід закінчився лише загальними деклараціями.
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Японців, мабуть, забавляє вся ця наша метушня з цифровим телебаченням. Японська телерадіомовна корпорація NHK вже запропонувала прототип відеосистеми UHDV (Ultra High Definitioh Video) з чіткістю, яка вчетверо перевищує цифрову (за даними часопису Chip). Такий формат практично не можна відрізнити від того, що сприймається людським оком. Під час перегляду відеоролика, знятого в цій системі, зображення було таким реальним, що деякі глядачі відчули напад морської хвороби.
Тому в Японії вже розробляється можливість широкого мовлення саме в системі UHDV. Може й нам варто «пропустити хід» і витратитися на цю систему, залишивши далеко позаду Штати і Європу?
