Із головним редактором норвезького веб-сайта Norway Post Роллеївом СОЛЬХОЛЬМОМ «День» говорив про останні події в Норвегії та роль журналістики в таких екстремальних умовах. Варто зауважити, що за час нашої розмови норвезький журналіст жодного разу не озвучив ім’я Андерса Брейвіка, але й жодного разу не сказав, що він — злочинець або терорист...
— Увесь світ та Україна були шоковані тим, що сталося у вашій країні. Та навіть зараз постає питання: чому? Якщо неподолані хвороби пострадянських країн очевидні, то як у відкритій і вільній Норвегії стала можливою поява Брейвіка?
— На мою думку, відповіді на це запитання не дасть ніхто. Він сформував своє бачення світу, яке відрізняється від світогляду решти. Він вірить у те, що зробив це заради того, аби вберегти Європу та Норвегію від мусульманського поглинання. Він сподівався створити державу без демократії та правосуддя, тому не думаю, що його поява є якимось винятковим випадком. Людину такого штибу можна знайти будь-де. Та, на жаль, цього разу така особистість з’явилась у Норвегії. Я не думаю, що мас-медіа могли цьому якось завадити. Він використовував соціальні медіа для дискусій щодо тих тем, про які писав, і сподівався, що вони знайдуть відгук у суспільстві.
— Яка ваша точка зору відносно рішення суду щодо закритості процесу над Брейвіком?
— Причин рішення щодо закритості судового процесу — дві. Перша: суд побоявся, що за відкритого засідання він може опинитися в небезпеці. По-друге, вони не хотіли давати йому трибуну для висловлення своїх поглядів широкому загалові.
— Ясна річ, цими днями всі норвезькі медіа зосереджуються на інформації довкола терактів. Але це доволі непроста історія. Як ви вважаєте, на які етичні принципи та норми мають зважати журналісти під час висвітлення всього, що пов’язане з цим терактом?
— Як і будь-яким іншим, норвезьким журналістам потрібно забезпечувати населення інформацією без викривлень. Хоча не варто торкатися тих теорій, які він розробляв.
— Пане Сольхольм, якою вам бачиться роль норвезьких журналістів у ці хвилини?
— Вона така, якою була завжди. Як я вже казав, роль журналіста — інформувати публіку про те, що відбувається в суспільстві. Журналісти мають подавати аудиторії факти, не стаючи на бік будь-якої зі сторін.
— На ваш погляд, які уроки з цієї трагедії винесло норвезьке суспільство?
— Я не думаю, що можна перешкодити подібним людям діяти так, як вони того хочуть. Це — ціна, яку нам потрібно платити за демократію, відкритість та свободу слова.
— Чи не завелика ціна?
— Ні, я так не вважаю. Інакше ми б жили в суспільстві з цензурою та без свободи слова. Як сказав наш прем’єр-міністр Столтенберг, на ці теракти ми відповімо ще більшою демократією та відкритістю. Ви ж бачите, як відреагувала Норвегія на ці події... Усі несли троянди — це й є наша зброя проти жорстоких фанатиків. Близько 2,5 тисячі осіб зібралося минулої ночі (розмова відбувалася 27 липня) на площі перед ратушею в Осло. Подібні зібрання пройшли по всій країні — містах і містечках. Люди казали: тероризму ми протистоїмо єднанням та взаємопідтримкою.
