Той факт, що цього року католицький Великдень збігається із православним, багато хто розцінює як символічний знак. Якщо Бог єдиний, то чи не слід і людям об’єднатися? У зв’язку із цим одночасним святкуванням в Україні плануються великі торжества, і люди готуються зустріти це світле свято з набагато більшим трепетом, аніж навіть зміну тисячоліть. Мабуть, кожна людина приходить до цього дня по-своєму, і ведучий популярної програми каналу «1+1» Данило Яневський не виняток із правил. Особливо беручи до уваги його пієтетне ставлення до релігії.
— У вас є своя традиція святкування Великодня?
— Так, є. Це Свята літургія, власне, дві: за новим календарем і за старим. На превеликий жаль, цього року моя дружина Марта їде до батьків, і свято ми зустрічатимемо окремо — з інтервалом у вісім годин.
— Ви — людина, що сформувалася, взагалі-то, у радянський час. Звідки таке шанобливе ставлення до релігії?
— Моє ставлення випливає з мого особистого життєвого досвіду, з віри та з пов’язаного із цим розуміння того, що кожна річ має свого творця, що милосердя Боже безмежне, що Божий суд буде останнім і милостивим, що тут ми — лише в тимчасовому відрядженні, і тому слід прибирати після себе сміття, поважати людей, з якими тебе зводить життя, шанувати батька і матір, не брати чужого, не судити інших, — та ви й самі знаєте це все…
— У якому віці ви вперше прочитали Біблію?
— Почав читати її у 18 років, коли мені до рук вперше потрапив її «протестантський» варіант. Серйозно почав вивчати 1992 р. в парафії Воздвиження Св. Хреста Римсько-католицької церкви, яка міститься у Святошині, на вул. Шепетівській, 6. Першими моїми вчителями були отці-кармеліти Ришард і Максиміліан. Поглиблено вивчав у літній богословській школі, організованій Львівською богословською академією та Університетом Св. Павла (Оттава, Канада), яка працює у Свято-Успенській лаврі в с. Унів Перемишлянського р-ну Львівської обл.
— Ви тепер пишете докторську дисертацію. У ній має місце тема релігії?
— Докторську дисертацію присвячено темі історії конституцій та конституційних актів України в 1917–1920 рр. Релігійної теми там немає. Має місце тема огидного ставлення українських соціалістів, насамперед М. Грушевського, до Церкви як до структури. Хамське — не сказати знущальне — ставлення всіх без винятку українських соціалістів до Церкви — і православної, і греко-католицької, і римсько- католицької — було однією з істотних причин поразки теоретично можливого тоді демократичного, правового — значить, багатого і здорового — варіанта розвитку України.
— Ви іноді їздите влітку в монастир, в Унівську лавру. Це спосіб уникнути міської суєти? «Відпустка» від мирського життя?
— Я вперше приїхав туди 1996 р. Це місце, де зримо присутній Бог, де живуть категоріями вічності, де людина повною мірою відчуває, що вона не виборець, платник податків тощо, але образ і подоба Божа, з усіма наслідками, які випливають із цього дуже простого і дуже складного, але першого і основного факту нашого з вами спільного життя. Це місце, де розумієш Божественне походження, значення та абсолютну цінність дару життя, свободи і відповідальності за ці та інші дари.
— Що б ви побажали людям у переддень такого великого, світлого свята?
— Воскресіння Христове — це, кажучи сучасною мовою, меседж (послання) персонально кожному з нас. Послання перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, любові над ненавистю. Це видимий знак безсмертя людської душі, вічної краси світу і людини, що в ньому живе. Це знак радості і щастя, це знак абсолютної цінності життя і достоїнства кожної людини. Це знак нашої кінцевої правоти і перемоги, бо якщо Бог із нами, то хто проти нас, і який ця остання обставина, власне кажучи, має сенс? Христос воскрес — це означає, що Він любить нас та щодня — нині, завжди і вовіки віків — виявляє нам знаки Своєї любові.
