Проект держбюджету на 2007 рік залишається актуальною темою в державних структурах. Не оминула ця проблема і вітчизняну кіноіндустрію. Причиною незадоволення стало скасування пільг для українського кіновиробництва. А саме, поправка до держбюджету має на меті зупинити дію статті 5 пункт 2.18, 2.19 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою зараз виробники теле- та кінопродукції можуть відносити кошти на виробництво до валових витрат. До чого це призведе? З цим запитанням ми звернулися до фахівців.
Катерина КОТЕНКО, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету:
— На сьогодні ми звертаємося до народних депутатів, до комісії, до людей, які займаються державним бюджетом, з проханням повернути до закону п. 2.18, 2.19 ст. 5, який включає валові затрати на кінематографічну продукцію. Норми і закони, які зобов’язали телерадіокомпанії показувати 75 відсотків українського національного продукту, зробленого в Україні, малоефективні. Адже немає відповідних заохочень тим, хто цих законів дотримується. Телекомпанії просто не в змозі виробляти ту кількість продукції українською мовою, яку від них вимагають.
У березні 2006 року до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» були внесені зміни, якими передбачено зменшення податку на прибуток шляхом надання можливості відносити на валові витрати кошти, спрямовані на прибуток. Це вже позитивно вплинуло на виробництво вітчизняної кіно- та телепродукції. Телевізійні премії, які були видані цього року, це засвідчили. Кожен вечір, включаючи у прайм-таймі телебачення, можна подивитися серіали та відеофільми, які створені не лише частково, а й повністю українськими компаніями. А вже сьогодні у нас це хочуть відібрати, скасувавши всі можливі преференції.
Не слід заважати робити продукцію, тим, хто до цього готовий. Ми говоримо про державну підтримку не як про фінансування, а як про розширення можливостей самофінансування теле- і кінопродукції самими виробниками. Тобто створення сприятливого режиму для залучення недержавних коштів, створення заохочень для виробників, створення заохочень для спонсорів. Закон має дозволити завозити в Україну обладнання для виробництва. Податкове врегулювання має чітко визначати, які витрати мають бути валовими і порядок їхнього віднесення. Тимчасове зупинення обов’язку сплати ПДВ для виробників та демонстраторів національного продукту повинно дозволити стати українському виробнику на ноги.
Сергій ГАЛЕТІЙ, продюсер Української медійної групи:
— Існує дві моделі кінематографії. Вони функціонують у всьому світі. Перша — модель приватного кіновиробництва — характерна для США. Друга модель відображає європейську традицію, де кіно цінується не лише як бізнес, але також як культурне надбання. Економіка кіно відрізняється тим, що з 10 відзнятих фільмів п’ять не є самоокупними, два-три виходять на рентабельність, і лише один-два стають хітами. Тому кіновиробництво в Європі підтримується державою прямими дотаціями та різними пільгами. Ще кінематографія є своєрідною рекламою тої чи іншої країни. Наприклад, коли зняли ту ж «Санта Барбару», то туристичний бізнес в місті значно поліпшився.
У нас вже 15 років кінематографія перебуває в якомусь радянському часі. У Росії в сім разів більше, аніж у нас (0,02%), виділяється коштів на кіно. І то це лише формальність. Насправді ж наші кіновиробники цих коштів не отримують. На сьогодні у бюджеті закладено 50 мільйонів гривень на кіноіндустрію, а використано лише 12 мільйонів. І найцікавіше те, що кінематографісти не можуть сповна користуватися цими грошима, тому що встановлено стільки регламентацій, що це просто неможливо зробити. Тепер ми маємо кінематограф, який розвивають лише приватні інвестиції та ініціативи. Але і тут ми не залучаємося підтримкою з боку держави. Потрібна цілісна програма розвитку кіноіндустрії.
Тетяна ЛЕБЕДЄВА, член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення:
— Перш за все ми повинні говорити про соціальні проблеми. На сьогодні дійсно існує дисбаланс. Це відображається на такій болючій для нас темі, як кіновиробництво. На сьогодні більшість фільмів завезено саме з Росії. Є два шляхи розв’язання цієї проблеми. Перший — заборонити ввозити кінопродукцію із Росії. Але українських картин від цього не додасться. Другий шлях — прийняти програму, яка буде сприяти виробництву українського продукту. Для того, щоб вирішити такі проблеми, потрібно, щоб в першу чергу Нацрада з питань телебачення та радіомовлення виступила на підтримку таких ідей. Гадаю, що якби ця проблема була сформульована як проблема майбутнього України, то політикам було б важче з такою легкістю оминати вищезгадані питання.
Тетяна САВЧЕНКО, заступник начальника управління Департаменту податків та митної політики Міністерства фінансів України:
— Ми готові підтримати національного виробника податковими пільгами, що нам не притаманно, але... Повне вилучення статті 5 пункт 2.18, 2.19 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», повернення якої так добиваються представники кіноіндустрії, може призвести до появи необґрунтованих конкурентних переваг. І сама її наявність може перетворитись на схему ухилення від оподаткування. В такій редакції закону ця пільга не може бути прописана.
Ганна ЧМІЛЬ, голова Державної служби кінематографії:
— Дати кошти на виробництво кінопродукції складно. Адже дуже складна тендерна процедура. Сьогодні для того, щоб отримати кошти на кіно, передбачені державним бюджетом, треба пройти тендерні процедури в Рахунковій палаті. На сьогодні ми подали до розгляду програму, що робить отримання коштів значно простішим. Треба зробити її прозорою і такою, щоб туди попадали дійсно кращі проекти. Служба кінематографії намагається зробити так, щоб кіновиробництво в Україні прирівняли до суднобудівництва у частині оподаткування. Кіновиробництво сьогодні можна фінансувати лише періодами, частками, а це призводить до того, що виробничий процес дуже затягується та інколи навіть зривається. А суднобудівники, згідно із законодавством, мають право отримувати одразу 2/3 усіх коштів, виділених на проект. Ми будемо відвойовувати державні преференції для нашої галузі — без цього нормально розвиватися неможливо.
Як підсумок, організатори круглого столу оприлюднили відкритий лист-звернення до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради. До цього листа внесені всі пропозиції, висунуті на круглому столі щодо вдосконалення оподаткування, а саме — надання преференцій для національних кіновиробників, без скасування пільг, які вже є.
