Президент доручив урядові і віце-прем’єрові з гуманітарних питань Миколі Томенку сформувати робочу групу, яка розробить програму поступового роздержавлення ЗМІ, розраховану на два роки. Про це Віктор Ющенко повідомив минулого тижня у Києві під час обговорення з головою Національної спілки журналістів Ігорем Лубченком проблем інформаційної сфери.
Дискусії про роздержавлення ЗМІ в Україні йдуть давно. Представники комерційних ЗМІ нерідко сприймають державні і комунальні ЗМІ як «паразитів», що висять на бюджеті. Причини зрозумілі — нерівна конкуренція, гарантоване фінансування з боку держави. З іншого боку, і аргументи представників державних ЗМІ виглядають переконливо. Особливо якщо йдеться про районні газети: аудиторія обмежена, рекламодавців дуже мало, і у випадкові роздержавлення велика частина цих видань просто загине. Але, схоже, роздержавлення не уникнути. Ігор Лубченко вже передав Президентові пропозиції зі згаданої програми. В. Ющенко вважає, що важливо також вирішити питання про передачу у власність редакцій державних і комунальних ЗМІ і видань, розташованих у приміщеннях колишніх партвидавництв, майна, яким користуються ці редакції, оскільки все в основному зароблене журналістськими колективами. «День» запропонував прокоментувати проблему обом сторонам.
Григорій ШВЕРК, віце-президент ЗАТ «Український медіа-холдинг»:
— Тему роздержавлення ЗМІ вже давно порушує Українська асоціація видавців періодичної преси (УАВПП). Нею був підготовлений відповідний законопроект, який перебуває на розгляді у парламентському комітеті зі свободи слова. Основна думка роздержавлення — це створення рівних ринкових умов для засобів масової інформації. А якщо державні або муніципальні органи хочуть спілкуватися з громадянами, вони легко можуть користуватися можливостями існуючих незалежних видань, це буде значно дешевше і ефективніше, ніж витрачати бюджетні кошти на власні ЗМІ. Те, що Президент в принципі переймався цим питанням, — це позитивний фактор. Поступовість роздержавлення має бути визначена після опрацювання питання з урахуванням тих побоювань, які висловлені Президентом. Дуже правильною вважаю ідею створення Ради з інформаційної політики при Президентові. При цьому владі треба організувати постійну взаємодію не тільки з журналістським співтовариством, а і з видавцями, власниками ЗМІ, створюючи нормальні законодавчі умови для цього бізнесу, підтримуючи вітчизняного виробника-видавця. У цій взаємодії можна буде розглядати і раціонально вирішувати всі питання галузі, включаючи роздержавлення ЗМІ, питання свободи слова і відповідальність журналістів, економічної самодостатності ЗМІ. Така співпраця може стати дуже корисною для всіх його учасників і слугувати становленню дійсно незалежної, орієнтованої на читача преси.
Микола ІВАНЦІВ, редактор районної газети «Воля народу» (м. Буськ, Львівська область):
— Сьогодні районні газети самостійно не виживуть і можуть зникнути. Тому поспішність може викликати певні непередбачувані процеси: наприклад, газети якщо не зникнуть, то попадуть під дах певних політичних партій. Гадаю, що на базі районних газет можна було б зробити суспільні газети для районів. Як ми говоримо про суспільне телебачення в межах України, так варто би було задуматися й про суспільні газети в межах району, щоб вони дотримувалися об’єктивності й не висловлювали лише позиції певних політичних партій. Адже районні газети мають свій журналістський досвід, це, як правило, — не жовта преса. І в момент соціально-економічного переходу треба передбачити, щоб такі видання мали можливість працювати. Наприклад, зараз, незадовго до парламентських виборів, треба вносити поправки в закон України про вибори, які б дозволили й районним газетам заробити на політичній рекламі та робити собі імідж не апологетів влади, а мати змогу друкувати матеріали й інших політичних партій.
