Майже детективну історію про те, якими методами ведеться гібридна війна Росії проти України, нещодавно розказала в себе на «фейсбук»-сторінці Вікторія Сюмар — голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики.
«... Туреччина. Готель. ТБ», — так починається розповідь. Далі Вікторія пише, що в пошуках українського телебачення спочатку знайшла в телемережі чотири російські пропагандистські канали — Россия24, «Первый канал» (ОРТ), РТР-Планета, і «RussiaToday — ледь не всіма мовами світу».
В принципі, це знайома і прогнозована картина. Але потім почався справжнісінький детектив. «Шукаю українське.... Нарешті знаходжу — «Україна 24». Цікаво все-таки, як ми виглядаємо на фоні суцільної російської пропаганди... Так. Виявляється, «Україна 24» майже цілодобово показує один формат — «Секреты женского счастья»... така собі студія в стилі 1980-х років, де жіночки на фоні пластикових фруктів у вазі, оце от розмірковують про «список из 140 требований к настоящему мужчине» і подібну пургу... цей прекрасний формат періодично змінює ще лише одна, не менше дебільна, програма про молекулярну кухню, де перестарілий хімік заморожує в трубочках апельсиновий сік і викладає його на тарілку за допомогою шприца у вигляді спагеті... Ні, це не жарт. Реальність від «Україна 24». І після перегляду кількох хвилин такого телеканала українці видаються якимись аборигенами якихось ще не відкритих островів, явно розумово відсталими. Повертаюся додому. Починаю з’ясовувати, хто ж готує такий от продукт від імені України на закордон. Виявляється, все просто — це російський канал. Який називається «Україна 24» на фоні жовто-блакитного прапора. І який поширюють в готельних мережах інших країн... Сьогодні пишу запити до МЗС та посольств, що було зроблено, аби не дозволити росіянам використовувати бренд «Україна», і як взагалі справа з поширенням в кабельних мережах інших країн реально українського ТБ?..»
Отже, чекаємо на результати розслідування про фейковий «український» канал. А тим часом проаналізуємо загальну ситуацію з нашим іномовленням.
Ситуація, коли на відпочинку або у відрядженні за кордоном ми намагаємося знайти в своєму телевізорі телеканал, де показують «щось про Батьківщину», знайома багатьом українцям. В першу чергу, звичайно, ми шукаємо новини, але були б раді й концертам, і документальним фільмам, і освітнім програмам, і серіалам... Але чи відомі вам випадки, коли хтось знайшов у себе в готельному номері або в орендованих апартаментах якийсь канал з України (російська провокація під назвою «Україна 24» не враховується)? Я таких не знаю, але, кажуть, що таке буває. Іноді.
Теоретично ми знаємо, що в країні створено UA|TV Channel — «єдиний інформаційний цілодобовий телеканал іномовлення, який адресований широкій іноземній аудиторії й покликаний доносити усьому світові об’єктивну, актуальну та цікаву інформацію з України і про Україну з перших вуст». Також теоретично ми впевнені, що хтось десь за кордоном дивиться UA|TV: в місцевих кабельних мережах, через супутник або вмикає трансляцію в YouTube. Але фактом є те, що український канал, орієнтований на зарубіжну аудиторію, не є затребуваним та популярним.
От лише дві цифри — на 20 вересня YouTube канал UA|TV нараховував лише трохи більше 3400 підписників. А дивилися його протягом дня 20.09 від одної до семи осіб... Для порівняння — російський пропагандистський канал RT (раніше — Russia Today) станом на 20 вересня мав на YouTube більш ніж 2 млн 100 тис. підписників.
Міністерство інформаційної політики, у веденні якого є UA|TV, нарікає на нестачу фінансів на забезпечення всіх напрямків діяльності відомства. Якщо брати річний бюджет українського іномовлення, то він складає 100 млн грн. Як для українських реалій, це багато. Але якщо порівняти з тими сумами, які витрачає Російська Федерація на міжнародне мовлення...
Бюджетне фінансування лише телеканалу RT (екс-RussiaToday) на 2017 рік складає 18,7 млрд рублів — це більш ніж 320 млн доларів, або приблизно 8 млрд 400 млн гривень. У інших російських медіа свої окремі бюджети, вони теж немаленькі, але і цієї цифри вже достатньо, щоб зрозуміти неспівмірність ресурсів.
За цих умов Україні залишається лише один варіант: воювати в гібридній війні «не числом, а вмінням» (інформаційну капітуляцію ми не розглядаємо). Це означає, зокрема, ефективно використовувати наявні канали доступу до зарубіжної аудиторії.
Наприклад, Мінінформ та Міністерство закордонних справ можуть активно залучати до співпраці існуючі українські ЗМІ, що мовлять за кордон або за кордоном. Але... Чи знаєте ви щось про такі програми? Чи багато засобів масової інформації, до створення та роботи яких має відношення українська діаспора, здійснюють спільні проекти з МІП або МЗС? Або, може, ЗМІ з України, що виходять на іноземних мовах, мають підтримку державних органів?
Я маю один зворотній приклад, коли така робота — випуск газети англійською мовою — була і є лише приватною і, по суті, благодійною ініціативою. Це я про англомовну версія газети «День». Було б логічно, якщо б посольства України за кордоном виписували та розповсюджували таке видання — якісне та стовідсотково проукраїнське. Але ні, цього не відбувається.
Можливо, українські дипломатичні представництва займаються просуванням державного ЗМІ, яким є UA|TV? Може, вони хоча б самі дивляться цей канал на роботі та вдома? Статистика впевнено говорить: ні, тому в такому разі кількість глядачів каналу точно була б більша, ніж сім (максимальна кількість людей, яка дивилися UA|TV вдень 20 вересня ц.р.).
Не можна сказати, що Мінінформ або МЗС «б’ють байдики» — робота із просування України за кордоном ведеться. Але трохи в іншій площині.
7 червня 2017 року під час засідання уряду було ухвалено проект розпорядження Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі». Державний секретар МІП Артем Біденко резюмував цілі та завдання цієї програми так: «Від реалізації ми очікуємо зростання загальної обізнаності міжнародної спільноти про Україну та її окремі регіони, і як результат — підвищення туристичної та інвестиційної привабливості України».
Згідно із презентацією Мінінформу, головними цілями, на досягнення яких спрямована діяльність щодо популяризації України у світі та просування інтересів України у світовому інформаційному просторі, є:
• збільшення кількості іноземних туристів, студентів та інвесторів;
• збільшення кількості позитивних згадувань України в іноземних ЗМІ (це взагалі класичний параметр класичного піару. — Прим. авт.);
• поява іноземних корпунктів в Україні (напевно, малося на увазі, знов таки, збільшення кількості представництв іноземних ЗМІ. — Прим. авт.);
• підвищення кваліфікації державних піарників (в принципі, навчання ніколи не буває зайвим, але не дуже зрозуміло, як це безпосередньо буде сприяти популяризації України у світі. — Прим. авт.);
• туристичне промо окремих регіонів (тобто ця частина процесу залучення туристів, про що йшлося в першому пункті, виділена в окрему задачу. — Прим. авт.);
Не хочу генерувати «зраду», отже, можете спробувати спрогнозувати самі, як реалізація цих планів буде сприяти перемозі України в гібридній війні з Росією, зокрема, як допоможе вирішити одну окрему взяту, але важливу проблему: збільшити присутність українських телеканалів у ТБ-просторі світу.
