«Сніданок з «1+1» — дещо смачніший. Він з глядачами спілкується,
стимулюючи і пожвавлюючи це спілкування нескінченними конкурсами і призами.
Дуже дієвий, між іншим, спосіб. І призи, між іншим, непогані. А заразом
і новини зі Слісаренком чи Добровольською послухати можна.
До речі, специфіка роботи ведучого новин вельми відрізняється
від специфіки ведучого «студії прямого ефіру». Телепривабливість і добра
дикція — те, чим нас підкуповують, наприклад, визнані лідери ТСН Алла Мазур
і Ігор Слісаренко («1+1»), а також інші представники цього тележанру. Але
за всього бажання безкінечно цим симпатичним людям не довірятимеш, розуміючи,
що вони мовлять з висоти лише обізнаності телепідказчика і рідко кажуть
щось «від себе». Ми бачимо ведучого новин на екрані щодня, але нічого про
нього не знаємо. Його особистість — це закритий, невідомий і далекий від
нас світ.
Зате як добре ми знаємо ведучих «студій прямого ефіру»!
Тут цікава, яскрава особистість визначає левову частку успіху. Саме таке
«особистісне» телебачення й демонструє «Новий канал», «студії» якого ми
можемо споглядати майже цілодобово. Олексій Ковжун, Андрій Куликов, Лідія
Таран, Сергій Армишев, Слава Фролова — це передусім цікаві співрозмовники,
винахідливі й дотепні. Хоч і кажуть про спонтанність і нестрункість їхніх
«програм» — це значно краще за парадну причесаність і нав’язливу нещирість.
Можна боятися помилок і копіювати мертві форми, а можна помилятися, але
бути молодими й непередбачуваними.
На звання молодої, непередбачуваної й передової з усякого
погляду «студії» претендувала й «інформаційно-розважальна» програма «Не
всі вдома» виробництва «Студії «1+1». Принаймні вона була задумана саме
як програма «інтерактивного» телебачення, де все дуже яскраве, динамічне,
дійове, і де існує прямий контакт з глядачем. А програма вийшла зовсім
іншою. Ведучі (симпатичні, загалом, молоді особи) щосили намагаються бути
розкутими й природними, але ці надприродні намагання викликають глибоке
співчуття. Хочеться сказати: «Заспокойтеся, заспокойтеся, ну навіщо так
нервувати». Швидше за все така поведінка в кадрі — результат неправильної
режисерської установки. Ведучим «Не всі вдома» замість спілкування, внутрішньої
дії нав’язують дію зовнішню. І народжується неприродність, надсадність
і елементарний акторський затиск. Наприклад, згадані вище Армишев і Фролова
з «Нового каналу» залишаються в кадрі самими собою, вони доброзичливо і
безпосередньо спілкуються з глядачем і один з одним, а Саша Лозинська з
Костею Грубичем залазять у чужу шкiру, стаючи такими собі масовиками, бо
мусять розважати глядача. І зовсім не обличчя глядачів бачать вони в камері,
а продюсерський перст, що вимагає дії, дії і ще раз дії. У результаті жертвами
такого підходу стають і глядачі, і самі ведучі.
Прямий ефір — річ небезпечна. Він просвічує наскрізь, як
рентгенівський знімок. Від нього не рятують дизайнери, гримери й оператори.
Вдавати когось із себе набагато важче, ніж бути справжнім. Отож не впевнені
— не ризикуйте.
