Уже кілька років в Україні говорять про необхідність медіа освіти, зокрема, в школах. І, як показують осінні події в Ужгороді, діти не чекають теоретичних знань від дорослих, а самі використовують медіа, щоб захистити свої права.
Газета «День» писала, як 28 жовтня школярі Ужгорода провели акцію протесту під стінами мерії проти перенесення осінніх канікул на грудень. Акцію протесту «Канікули в Ужгороді» організувала «ВКонтакте» група школярів. Про те, як діти самі відстоюють свої права, дізналася вся Україна. І хоча канікули дітям не повернули, а сторінку спротиву «ВКонтакте» видалили, все ж школярі раді — вони відчули, що мають шанс бути почутими.
«Це і є прояв активності громадянського суспільства. Діти, які сьогодні вийшли на протест проти того, що в них украли канікули, в дорослому віці вимагатимуть, щоб влада не порушували їхні права. Це будуть зовсім інші відносини між громадянами і владою. І медіа-освіта може зробити в цей процес грунтовний внесок,» — розповідає заступник директора соціальної та політичної психології НАПН України Любов НАЙДЬОНОВА.
Пілотний проект із медіа-освіти уже проходить у школах України: курс «Практична медіа-освіта» викладають в АР Крим, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській та Черкаській області та столиці. Його проводить Інститут соціальної та політичної психології у партнерстві з Академією Української Преси та Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Йдеться про теоретичні і практичні заняття, під час яких діти і вчителі (в перспективі — й батьки) вивчають специфіку медіа-продуктів: в чому користь, як практично застосувати, в чому — шкода і небезпека. Це стосується ТБ, друкованих ЗМІ та Інтернету. Є й практичні заняття: учні та вчителі вчаться, як на практиці можна інформувати громадськість про певні події. Курс медіа-психології розраховано на весь навчальний рік, він складається із кількох блоків різної тематики. Займаються діти двічі на тиждень після уроків. Особливо школярам подобаються лекція, на яких вони вивчають методи маніпуляції свідомістю людей у ЗМІ.
— Вчуся на курсі вже два місяці, мені цікаво, — ділиться враженнями із «Днем» чотирнадцятирічна Юлія СОБЯНІНА, яка вчиться у гімназії-академії Святошинського району у 9-му класі. — Хочеться дізнатися, як інформація впливає на людину, як нас обманюють. Я в майбутньому прагну стати веб-дизайнером, гадаю, цей курс мені стане в пригоді, коли працюватиму. Коли я почала відвідувати ці уроки, то інформацію, що надходить із ЗМІ та Інтернету, почала сприймати по-іншому. Тому що нині знаю, де можуть брехати, а де може бути правда. Також мені дуже подобається, як викладачі подають нам матеріал, як проходить вивчення теорії і застосування її на практиці. Часто ми отримуємо письмові домашні завдання. Наприклад, ми готували роботу на тему «Людина в інформаційному світі» — як людина почувається у світі інформації.
Досвідом викладання і практичного застосування у школах медіа-освіти з Україною поділилася Фінська асоціація медіа-освіти. Треба зазначити, що освіту у Фінляндії вважають однією із найкращих у світі. Медіа-освіті приділяють теж велику увагу. Так, Асоціацію медіа-освіти створили ще 2005 року, і сьогодні до неї входять понад 200 представників шкіл, громадських організацій, зокрема і дитячих, кіноклуби, центри розвитку тощо. У Фінляндії створено якісну законодавчу базу для запровадження медіа-освіти — кілька національних програм, стратегія розвитку тощо. Бібліотеки теж активно беруть участь у цьому процесі — так дітей привчають і створювати медіа-продукти, і читати.
— Медіа-грамотність — це не тільки навички роботи у ЗМІ. Це — відносини, з якими ви перебуваєте із ЗМІ, це прояв громадянської позиції, це — об’єктивність. Цього ми намагаємося навчити наших дітей, що вони не тільки є творцями певного продукту, а й споживачами. Тому що потрібні навички діти можуть набувати в різних місцях — в родині, в групах самодопомоги — не обов’язково в школі, — розповідає голова Фінської асоціації медіа-освіти Оллі ВЕСТЕРІНЕН. — Особливу увагу ми приділяємо інтерактивним аспектам комунікації. Ми хочемо, щоб був постійним зв’язок між дитячою думкою, школою та суспільством. Зараз фінські школи працюють над тим, щоб стати більш відкритими до громади. Наприклад, ми заохочуємо проведення уроків поза межами школи. Акцент ставлять на тому, щоб громада брала участь у вихованні дітей, а діти інформували її про те, що відбувається як у в школі, так і в їхньому місті. Якщо взяти педагогічну складову медіа-освіти, то її завдання — це знищення кордонів між різними інститутами і дисциплінами. Це загальна інтеграційна діяльність.
Є й інший бік практичної медіа-грамотності дітей: треба знати межі і кордони, куди заходити не можна. Це стосується як споживання телепродукції, так і використання можливостей соціальних мереж та Інтернету загалом.
