«Хайтарма» — українське кіно і водночас перший ігровий повнометражний кримськотатарський фільм. Його сюжет розгортається навколо трагічної дати в історії кримськотатарського народу — 18 травня 1944 року. Це день сталінської депортації кримських татар за межі їхньої історичної батьківщини, власне, поза межі Криму. Переважно до Узбекистану, а також до Казахстану й Таджикистану було вивезено у товарних вагонах майже 200 тисяч цивільних людей.
Трагедія. Протягом 1944—1945 років, виснажені трьома роками окупації та звинувачені у співпраці з нацистами, померли від важкого життя на чужині чи не більше третини депортованих. Тільки 1989 року — під час агонії комуністичної імперії — Верховна рада СРСР визнала цю депортацію незаконною та злочинною, після чого кримські татари почали повертатися до Криму.
Власне, сама назва фільму «Хайтарма», чи з кримськотатарської — кхайтарма, у перекладі й означає «повернення». Таку саму назву має народний кримськотатарський танець.
У центрі ж сюжету картини — пілот, двічі герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан. У травні 1944 року після звільнення Севастополя Амет-Хан їде у відпустку до рідної Алупки. І от того самого 18 травня о четвертій ранку на його очах розпочинається депортація кримськотатарського народу.
«Хайтарму» зафільмував кінорежисер Ахтем Сеїтаблаєв, який походить із родини депортованих кримських татар. Після повернення на батьківщину, він навчався мистецтву у Сімферополі та Києві, а потім працював як режисер та актор у Сімферопольському державному кримськотатарському музично-драматичному театрі.
Там він, зокрема, поставив «Лісову пісню» Лесі Українки, а також зіграв заголовну роль у виставі «Макбет» за Шекспіром, що брала участь у багатьох світових фестивалях, зокрема й на знаменитому Единбурзькому театральному форумі. Нагороджений премією «Київська пектораль» за роль Ромео у виставі «Ромео і Джульєтта» Київського театру драми і комедії на Лівому березі.
До кіно Ахтем Сеїтаблаєв прийшов на початку двотисячних. Як виконавець однієї з ролей він з’явився на екрані у дебютній поетичній картині режисера Олеся Саніна «Мамай», заснованій на українському та кримськотатарському фольклорі. А згодом вже й сам фільмував. Зокрема, його стрічка «Чемпіони з підворіття» отримала «Золотого Дюка» як найкращий український фільм на Одеському міжнародному кінофестивалі 2012 року.
Ну а «Хайтарму» натомість навесні 2014-го було визнано найкращим українським фільмом, фільм отримав головний приз Національної спілки кінематографістів України. Цю стрічку, головну роль у якій Амет-Хана Султана зіграв сам Ахтем Сеїтаблаєв, також удостоєно російської «Ніки» як найкращої стрічки країн СНД і Балтії.
Про все це та інше йтиметься в «Аргументі-кіно» в розмові з Ахтемом Сеїтаблаєвим — за нових драматичних часів і для кримськотатарського, й для усього українського народу, коли російським агресором анексовано Крим і ведеться віроломна війна на сході нашої країни.
Фільм «Хайтарма», як танок «Хайтарма», — медитативний танок єднання людини, Бога і землі. Рухи колом чоловіка й жінки — ніби циклічні рухи сонця. Танок як символ руху й нетлінного життя. І доки буде хоча б один кримський татарин чи кримська татарка, які його станцюють, доти житиме народ.
