Не так уже багато, за кіношними мірками, втекло води відтоді, як режисер Андрій Праченко облюбував будівництво на Харківському масиві у Києві і в нормальних «ненормальних» умовах знімав черговий детектив Тетяни Устинової — «Близькі люди». Усього півроку — і п’ятисерійний сюжет з убивством та особистими драмами в ефірі каналу «1+1». І якщо самі зйомки не справляли враження, у будівельних декораціях губилися запрошені зірки, а сама знімальна група була схожа більше на бригаду будівельників-підрядчиків, то серіал вийшов цілком добротний, якщо не сказати — гламурний. Останнє, втім, застосовано лише до відмінної картинки і аж ніяк до змісту. Хоч і у сюжету цього устиновського серіалу є одна особливість — крізні герої. Слідчі Ніконенко і Гальцев, які прийшли в нову екранізацію Устинової з минулого серіалу Праченка — «Розлучення й дівоче прізвище», ефірне життя якого на «1+1» підійшло до кінця якраз цього тижня. Така зв’язуюча ниточка в жіночих (так й не тільки) детективах — особливий закон. Пригадайте Міс Марпл від Агати Крісті або Дашу Васильєву з Іваном Подушкіним — улюблених героїв Дар’ї Донцової. В Устинової свої герої, і про них творці фільму вважають за краще не забувати. Взагалі, для режисера «Близьких людей» сюжет цієї драми виявився найцікавішим.
За словами Андрія Праченка, «це зріз покоління нинішніх 30-річних. Таких, як наші Бєлов, Чернов і Степанов. Вони починали разом, товаришували зі студентської лави і, зрештою, побудували свій бізнес. Друзі створили з нуля солідну будівельну компанію, і тут з ними почали відбуватися якісь дивні речі. У результаті головний герой — Степанов — починає вести власне розслідування». Головного героя зіграв один із четвірки бандюків-невдах кінохіта «Бумер» — Сергій Горобченко. Довіривши йому цей образ, Андрій Праченко не помилився, незважаючи на те, що зовнішністю Горобченко і літературний Степанов — повні протилежності. Яким вийде цей романтик великих будівництв, побачимо наступного тижня. І приємно те, що спостерігатиме устиновську історію український глядач в інтер’єрах та пейзажах рідної столиці. Ну, а люди — скрізь однакові. І близькі — не виняток.
