Напередодні Міжнародного дня захисту дітей є привід згадати про юних глядачів. Вони живуть в іншому інформаційному потоці. І телепередачі, які вони зараз дивляться при відсутності повноцінного дитячого мовлення, навіть важко порівнювати з тими, які були на нуднуватому, але благопристойному радянському екрані. Багато в чому під впливом ТБ складається їхнє уявлення про суспільство і ставлення до інших людей (так, улюблена передача для багатьох підлітків зараз — «Вікна» з Дмитром Нагієвим).
Складно передбачити, які програми вони захочуть дивитися, коли виростуть. Але наші експерти досить чітко означають чинники, які впливають на формування «покоління next». Отже, запитання «Дня»:
«ВАШ ПРОГНОЗ: ЯКИМ БУДЕ МАЙБУТНЄ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ?»
Дмитро ОСКІН, ведучий програми «Світ комп’ютера» (ICTV):
— Якщо й надалі українське ТБ буде продовжувати ігнорувати інтереси дітвори, не пропонуючи їй дитячого національного телепродукту, наступне покоління телеглядачів буде поколінням без повноцінного минулого. У нас і у наших дітей були прекрасні мультики («Чебурашка», «Ну, постривай!», «Вінні-Пух»), були дивовижні фільми-казки Олександра Роу, був Дід Панас, програма «В гостях у казки»… Це було цікаво, це об’єднувало, не кажучи вже про приголомшуючий виховний ефект. Зараз нічого подібного немає, люди, які працюють на дитячих ранках, скаржаться, що дуже важко знайти телевізійний, казковий чи мультяшний персонаж, який би об’єднував усіх. У дітей немає своїх кумирів, їм підсовують кумирів «імпортних», м’яко кажучи, не найкращих. Потураючи такій ситуації, ми втрачаємо ще один важливий момент — наші діти не навчені пишатися своїм, українським. Ось американці пишаються тим, що «Том і Джеррі», які полюбилися всьому світу, були вигадані й з’явилися в Штатах. Нашим же маленьким громадянам поки що пишатися нічим, ми не даємо їм такого шансу.
Володимир КМЕТИК, перший віце-президент НТКУ:
— Аналізуючи процеси, які відбуваються в телеіндустрії посттоталітарних країн, можна означити процеси структурування телебачення по таких напрямках: ТБ для дуже багатих людей; комерційне ТБ та громадське ТБ, яке існуватиме коштом державного бюджету чи абонентської плати. Однозначно, що на кожному з різновидів ТБ ефірний час розподілятиметься між рейтинговими типами передач. Відповідно, структуруватиметься і доросла, і дитяча аудиторія. На комерційному ТБ дитячі програми займають в загальному часі мовлення, в кращому випадку, 0,2%. У мовленні Першого національного протягом цього року цей показник дорівнював 2,3%, а пізнавальні програми займали 10,9% ефіру. І Національна телекомпанія здатна зробити все від неї залежне, аби диференціація глядацької аудиторії не спричинила жорсткого розподілу на тих, хто має змогу користуватися інтелектуальним доробком людства, і на тих, хто цієї змоги не має.
Володимир ОСЕЛЕДЧИК, генеральний продюсер «1+1»:
— Я не переконаний у правильності позиції — якби дитячого мовлення було більше, то діти дивилися б тільки дитячі програми і не дивилися б нічого іншого. Ми з цим стикалися на самих перших етапах нашого розвитку, коли, скажiмо, в ефірі «1+1» йшли підліткові «сіткоми». Наприклад, «Перші поцілунки», орієнтовані на тінейджерiв. Їх дивилися всі, починаючи з першокласників. Дітям завжди цікаво дивитися те, що дивляться більш старші вікові групи. Будь-яка дитина чомусь мріє вирости якомога швидше. Саме тому їй цікава доросла продукція. Тому ми стараємося висувати на «дитячий час» ті програми, умовно «дорослі», які діти хочуть, люблять і можуть дивитися. І які їм корисно дивитися. Для «1+1» це осмислене рішення. Наприклад, перенесення на більш ранній час «Першого мільйона». І ми знаємо, що діти його активно дивляться, тому що ця програма поєднує в собі елемент азартної гри та пізнавальність. Те ж можна сказати про програму «Найрозумніший». Хоч як це дивно, діти її дивляться дуже добре.
Звичайно, діти дивляться доросле кіно. Але так було завжди. Кіно «до 16» викликало найбільший інтерес у дітей. Я би формулював проблему інакше. Не під впливом тільки ТБ, а під впливом усіх медіа, змінюється майбутнє покоління і його комунікація з усіма засобами масової інформації. Навіть більше — з усіма культурами, які оточують людину. Так, діти слухають іншу музику — і це було завжди. Так, діти стали грати у комп’ютерні ігри — у них з’явилася інша система самоідентифікації. Наше покоління ідентифікувало себе з літературними героями, читаючи бібліотеку пригод. Сучасні діти знаходять героїв у своїй «бібліотеці пригод» — у комп’ютерних іграх. Тому я не готовий абсолютизувати впливи, скажiмо, тільки комп’ютерних ігор чи тільки сучасного ТБ на майбутнє покоління. Майбутнє покоління, безумовно, матиме свої інтереси, і залежно від того, як воно знайде себе в житті, воно будуватиме свої взаємовідносини з ТБ. І я думаю, що у нього не зникне інтерес до пізнавальних програм, до гарного кіно, до інформаційних передач тощо.
