Після двох днів перегляду новин будь-якого ТВ-каналу в
непосвяченого може скластися враження, нібито економіка України от-от звалиться,
населення близьке до голодного бунту, курс національної валюти падає день
у день, але з невідомих причин окреслилася економічна стабілізація й навіть
зростання. Безболісно такий потік інформації може сприйняти лише той, хто
слабує на шизофренію — роздвоєння особистості. Тільки в цьому випадку в
свідомості негативна інформація не перетнеться з позитивною. Мабуть, не
варто пояснювати, яку інформацію відбирає психіка середньостатистичного
громадянина України. Протягом багатьох років його привчали сприймати винятково
негативну інформацію, чекати одних тільки погіршень і каверз із боку влади.
До речі, надмірні дози негативної інформації викликають звикання до негативних
емоцій, а згодом і відчуття задоволення від них. Власне, саме це і є передумовою
до всієї малої психіатрії — неврозів, депресій, суїциду тощо. Тож горезвісний
«психологічний чинник», який тисне на курс гривні, грамотніше було б назвати
«психіатричним».
Державні мужі звинувачують у психозі ЗМІ й передусім телебачення.
Проте вони — лише віддзеркалення нашої божевільні. Так, вітчизняне ТБ працює
за принципом — що бачу, про те й співаю, живе одним днем, одним сюжетом,
одним кадром, та, либонь, усе суспільство так робить. Звинувачення в некерованості
просто не обгрунтоване. Можливо, ТБ й не підкоряється принципам, моральним
і естетичним нормам, але воно дуже покірне конкретним людям. Просто для
того, аби поставити завдання, потрібно мати принципи, норми, інтелект (див.
репортажі з Верховної Ради, Кабінету Міністрів...), а коли їх немає, то
ТБ тут ні при чому.
Тож коли ми завалюємо телеглядача негативом, то це називається
демократією, коли улещуємо можновладців — це патріотизм, а коли заполоняємо
екран тіткою Асею, то це вже комерція. На поглиблення кожного з запропонованих
напрямків немає ні команди згори, ні прагнення знизу.
Немає поки що й серйозних замовлень на висвітлення реальної
економічної ситуації. Українська економіка — страшна загадка. На ТБ інтуїтивно
відчувають, що відгадка ще страшніша, отож і вважають за краще не зв’язуватися.
Висвітлення тем економіки нагадує змагання: хто більше за деревами лісу
не побачить. Гривня впала — на скільки відсотків? Машини конфіскували —
скільки штук і по чому їх продали? Про причини й наслідки подій замислюватися
просто непристойно. Адже це будуть особисті думки, а потрібна об’єктивна
інформація. Авжеж, після певного дзвінка про об’єктивність забудуть. Хоча
страшно не те, що забудуть, а те, як забудуть — до захоплення, до самоприниження...
А для того, щоб процес протікав безболісно, простіше давати роботу людям
з короткою пам’яттю. Ясна річ, низькопрофесійний рівень обробки інформації
ніяк не сприяє зменшенню народного психозу, але, з іншого боку, з душевно
хворими можна робити все, що завгодно, а відтак саме на ТБ-психоз замовлення
є.
№193 09.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
