Фільми чимось схожі на людей: з одного боку, вони ніби всі різні, а з іншого — зовнішні форми, процеси розвитку, методи спілкування та реакції на подразники досить одноманітні. І так само, як існує чітке визначення чотирьох типів людського характеру, кінокартини можна розділяти за жанровою приналежністю. У загальній масі не губляться лише справжні особистості, а в потоці екранних стрічок їхню роль виконують кінохіти — своєрідні фільми-особистості, які стоять у глядачів на окремій, улюбленій поличці. В останній місяць осені частина цього привілейованого зібрання потрапить до ефіру «1+1» і стане надбанням програм «Імперія кіно» та «Аргумент кіно».
У реальному світі симпатії публіки до продукції голівудського зразка мають цілком матеріальне вираження і набувають форми касових зборів. Фільм Деніса Гаггенхайма «ТРЕНУВАЛЬНИЙ ДЕНЬ» протягом двох тижнів збирав кращу касу прокату, продемонструвавши всьому світові лояльність американців стосовно своїх, нехай навіть не надто благонадійних копів. Утім, популярність картини про поліцейського, для якого не існує грані між законністю та корупцією, пояснюється не сюжетними колізіями, а цікавим дуетом акторів Дензела Вашингтона, який отримав за цю роль «Оскара», і Етана Хоука. Звичайно, всі сучасні багатобюджетні проекти Фабрики Мрій класу «А» орієнтовані на успіх, однак не всі стають такими. Видовищним пригодам лос-анджелеського копа та його китайського колеги, бойовику «Година пік» критики не прогнозували особливого тріумфу. І навіть самі виконавці головних ролей Джекi Чан та Кріс Такер не знали, чого цього разу чекати від публіки. Але фільм спершу став касовим лідером північноамериканського кінопрокату, а потім на екрани вийшов «ГОДИНА ПІК-2» і зібрав у Америці грандіозну суму в 190 млн. доларів. «По-моєму, — говорить Кріс Такер, — другий фільм виявився навіть кращим за першу частину. Він вийшов смішніший, у ньому більше дії і дуже красиві натурні зйомки, частина яких знімалася в Гонконгу». Крім вибухонебезпечного дуету Чана і Такера, ще одне безперечне достоїнство стрічки Бретта Ратнера — участь «зірки» відомої картини Бернардо Бертолуччі «Останній імператор» Джона Лоуна та актриси «Тигра, що крадеться, дракона, що зачаївся» Чжан Цзиї. Втім, сам Джекі стосовно Цзиї вибір режисера не схвалив. «Якби я займався кастингом, то не взяв би її ніколи», — зізнався він, оскільки вважає, що на помітну роль не можна запрошувати відому актрису.
Російський режисер Станіслав Мареєв також вчинив наперекір переконанням Джекі, але згідно з голівудськими стандартами — на єдину жіночу роль, лейтенанта ФСБ у своєму бойовику «РОСІЙСЬКИЙ СПЕЦНАЗ» він запросив співачку Ірину Салтикову. Спершу творці думали, що в картині про боротьбу російських спецслужб з терористами стріляти та виконувати складні трюкові сцени за неї будуть дублери, але актриса сама з усім впоралася. Її напарники Ігор Лифанов, Андрій Федоровцев, Віктор Сухоруков та Володимир Турчинський також намагалися всі трюки проробляти самостійно, але від по-справжньому небезпечних сцен їх, звичайно ж, відмежовували. У чому сходяться всі фахівці, так це в тому, що зброя у кіношних спецназівців хороша. Точніше, «вона не хороша і не погана, — зазначає продюсер і автор сценарію Микола Суслов, — вона справжня. У американців грандіозна «кіношна» індустрія — вона робить адаптовану зброю, яка стріляє адаптованими патронами. У нас такої індустрії немає, доводиться брати справжній автомат Калашникова і самим робити для нього насадку для холостої стрільби». Тому голлівудські зірки мають доступ тільки до імітації зброї, навіть якщо головним об’єктом сюжету є старовинний пістолет, як у бойовику за участю Бреда Пітта та Джулії Робертс «МЕКСИКАНЕЦЬ». Інша справа, що деяким персонам світу кіно таке хитрування просто не потрібне, вони здатні створювати незабутні кіновитвори без наявності зброї, складу боєприпасів та зірок світової величини. «Чисті» картини неперевершеного майстра психологічної напруги Альфреда Хічкока досі вражають навіть загартованого «кривавими хлопчиками» глядача. У листопаді на шанувальників «Аргументу кіно» чекають «НЕСАМОВИТІСТЬ» і легендарні «ПТАХИ», після яких, мабуть, піде нова хвиля птахофобії. Хто із сучасних режисерів може похвалитися подібним впливом на сприйняття публіки?
