У понеділок розпочав мовлення новий телеканал — К2, який змінив у київських кабельних мережах IVK. Спеціалізація K2 — показ серіалів. І ніякої політики. Розповісти детальніше про концепції мовлення нового телеканалу «День» запропонував генеральному продюсеру К1 і К2 Ганні БЕЗЛЮДНIЙ.
— Днями ви запустили в ефір К2. А результатами роботи К1 ви задоволені?
— Згідно з найсвіжішими даними, ми посідаємо восьме місце по Києву у прайм- тайм. Виходячи з того, що К2 веде трансляцiю лише в кабельних мережах, можна вважати, що ми досягли успіху. У вересні ми будемо брати участь в конкурсі на отримання частот. Динаміка зростання виявилася навіть більшою, ніж очікувалося. Дані GfK-USM свідчать, що ми абсолютно точно потрапили у свою цільову аудиторію. Зрозуміло, що мало завоювати свою аудиторію, треба її і утримати. Але це вже — завдання на новий сезон.
Ми задоволені, що у нас вже з’явився свій глядач. І наших глядачів виявилося досить багато, щоб канал відбувся як бізнес- проект. Наприклад, дуже активно дивиться глядач програму «Час кіно». При її запуску у нас були певні побоювання, адже люди звикли дивитися американські фільми або серіали. Але, виявилося, що глядач, який хоче дивитися не тільки серіали, — існує. Значить, сама концепція кінопоказу сприйнята глядачами, і ми не будемо її змінювати. Вдалим виявилося і інформаційне мовлення. Рейтингові показники програм «Один день» і «Один тиждень» зростають. Хоча це абсолютно інший формат новин — з акцентом на ексклюзивну подачу, на деталі. З найвдаліших — програма «Один репортаж» (у неї найвищий рейтинг). Я фактично не можу назвати жодної нашої програми, яка була б провальною.
— Зараз багато українських телеканалiв позиціонують себе як сімейні. Ви ж створенням двох різних за програмними концепціями каналів демонструєте підхід: «мухи — окремо, котлети — окремо». Чи можна зараз говорити про те, що робота на глядача «взагалі» відходить у минуле, а її замінює усе більша диференціація телеканалів за аудиторіями?
— Що означає середній показник по відношенню до живої людини? У людини повинен бути чіткий вибір будь-якого якісного продукту. Все в країні розвивається. На початку 1990-х був бум латиноамериканських серіалів. Усі фанатіли від «Рабині Ізаури» і «Дикої рози». А зараз — це вже питання вибору: одні дивляться «Ундіну», другі — «Кармеліту», а треті — «Спрута» на нашому телеканалі. Це питання настрою і смаку. Сьогодні, наприклад, я хочу подивитися європейське кіно з Монікою Белуччі або Жаном Рено, а завтра захочеться чогось дуже легкого, де точно не буде ніяких проблем, натяку на аналітику, а будуть красиві актори, цікаві сюжети і т.iн. Включаючи К2, глядач повинен точно знати, що не наткнеться на кримінальну хроніку, а отримає позитивний заряд. Формат сімейного каналу я не розумію. Адже сім’ї у всіх різні. Я вважаю, що сімейний канал — це для всіх і ні для кого.
— Левову частку програмного наповнення К2 складають серіали. Судячи з назв, більшість з них — «мильні опери». Значить, ваша цільова аудиторія — домогосподарки? Чи плануєте ви залучення до перегляду К2 й інших категорій глядачів?
— Напевно, насамперед — це дійсно канал для домогосподарок, для жінок, які ведуть певний образ життя. Але його може дивитися будь-хто. Навіть не факт, що його не будуть дивитися жінки, які працюють. На чоловіків ми орієнтуємося менше. К2 спочатку за своєю подачею розрахований на жіночу аудиторію. Але життя розвивається такими темпами, що навіть чоловіки не відстають ні в моді, ні в питаннях своєї зовнішності. А як вони жіночі журнали читають! Я впевнена, що коли ми отримаємо рейтингові показники, відсоток чоловіків там буде не малий.
— Чи плануєте ви нарощувати власне виробництво? Як?
— Плануємо. Досвід показує, що глядач найприхильнiше сприймає все-таки програми власного виробництва. Будь-яка перекладна програма, якою б чудовою вона не була, спочатку розрахована на іншу ментальність. Звісно, на обох каналах перед нами постає завдання робити якомога більше своїх програм у рамках або тієї, або іншої концепцій. Є ряд проектів, які вже з’являться з кінця вересня. Зараз ми якраз працюємо над проектом «Ідея Нового року на К2». Власне виробництво — це обличчя каналу, його дух. Без цього у каналу немає майбутнього. А я б хотіла, щоб у обох каналів було велике майбутнє.
— Повертаючись до латиноамериканських серіалів: здавалося б, глядачі вже «наїлися» подібних видовищ. Виходить, що ні?
— Ну що значить «наїлися»? Сьогодні ви об’їлися, наприклад, солодкого, а завтра вже не хочете. Але ви його любите. Так що, ви не будете його їсти через тиждень? Просто не треба пересичуватись. У мене, наприклад, є погана звичка слухати одну й ту ж пісню 15 разів поспіль. Багатьох людей це дратує. А багато хто робить так, як я. Якби у нас в країні був один канал, на якому б крутили виключно латиноамериканські серіали, тоді нас можна було б у чомусь звинуватити. Але це ж право вибору: не хочеш — не дивись. К2 — це казка для дорослих. Там взагалі немає негатива. Ми вважаємо, що такий продукт має право на існування. Завдання телевізійника — задовольнити попит телеглядачів, дати їм те, чого вони хочуть.
— Цікаво, що до деяких серіалів у вас робляться спеціальні підводки. Як правило, українські телеканали практикують підводки лише до «повноцінних» художніх фільмів. Ви хочете сформувати нову культуру перегляду телесеріалів?
— Справді, напевно так.
